Картини життя донських козаків в романі “Тихий Дон” Шолохова

Михайло Шолохов дає нам можливість на власні очі побачити життя козаків, захоплюючи читачів в такий далекий і недосяжний світ.

На початку оповідання перед нами постають картини мирного життя, неспішно тече час в тихому патріархальному маленькому світі. Козаки зайняті творчою працею, без якого неможливо уявити їхнє життя. Розумний працю доріг козакам не тільки через необхідність прожитку, зовсім немає. Для козацтва працю так само природний, як зміна пір року, як погодні явища, як саме життя. Але це не прості хлібороби, вони відчувають перевагу, пишаючись своїм станом, нехтують простими селянами, мужиками. Козаки не дуже релігійні, більше підпорядковуються обрядовості. Хоча ще міцні моральні підвалини, козаки не схильні приборкувати свої пристрасті. Падіння Ксенії не особливо турбує Григорія Мелехова, і відповідальність за її долю він зовсім не відчуває. Втекти з коханою Мелехов не готовий, прихильність до свого світу, козацтву, набагато сильніше любовної.

Тут Дон ще тихий, адже козаки консервативні, революційні ідеї не те що не залучають, вони смішать. Весь уклад царської Росії, все підвалини державності здаються простому козацтву непорушними. Аполітичність козаків, їх обмеженість в районах власних хутірських уявлень, безумовно, вплинули на крах всієї державності. Нестерпне покарання понесли вони за свою недалекість – зруйновані світи і долі, що не стало цілого стану.

У той же час, козаки почувають свою відповідальність по відношенню до виконання військового обов’язку. Батьки заздалегідь набувають для синів обмундирування, зброю, ростять кращих коней. Козачата з дитинства володіють шашкою, з дитинства готуються до майбутнього служіння Батьківщині. Старий Мелехов привозить недолугого сина все спорядження перед відправкою на фронт, незважаючи на те, що був сердитий і з сином не спілкувався. Ніхто з козаків не ухиляється від виконання військового обов’язку. Ветерани розповідають молоді про доблесть, проявлену ними героїзм, зустрічах з представниками царської сім’ї. Всі спогади дбайливо зберігаються і передаються в сім’ях.

Революція і громадянська війна страшним ударом, потрясінням розбила козацтво на два воюючих непримиренні табори. Розлом пройшов по патріархальним величезним сім’ям, та він пройшов по душам і серцям людей. Лише бідні матері не знали ненависті до білих і червоних, до своїх синів. Кого ненавидіти – старшого або молодшого, сина або чоловіка, брата або батька ?!

Вражають картини жорстокості, які неупереджено зображує Шолохов. Моторошні побиття дружин чоловіками, байдужість оточуючих, їх розправи з військовими супротивниками показують звіроподібного козаків.

Автор відобразив не тільки побут козаків, а й його особлива мова. У Донському діалекті знайшли відображення рід занять козаків, його ставлення до військового стану.

Письменник показує нам душу Григорія Мелехова, як типового представника козацтва в епоху розлому. Його світогляд змінюється, як змінюється світ навколо. Це покалічена доля людини, народженої для праці і любові.

Свавілля радянської влади по відношенню до козацтва призводить до знищення його як класу. Михайло Шолохов волає до читачів: будьте людьми, майте любов до оточуючих. Письменник показує всю згубність війни, ті жахливі наслідки, до яких вона призводить. Новий світ виявився нітрохи не добрішими і справедливішим зруйнованого. Ця марність і гординя людська виливається в криваві сльози цілого народу. Лише взаємоповага, любов, прощення можуть творити нове.

Посилання на основну публікацію