Ієшуа і Понтій Пілат в романі “Майстер і Маргарита”

Роман Михайла Опанасовича Булгакова «Майстер і Маргарита» є справді філософським. За затягує плином розміреного розповіді про людські долі ховається безліч воістину «вічних» питань про те, що таке добре і що таке погано, в чому справжнє призначення кожної людини, навіщо і для чого ми живемо. А герої ершалаимских глав твори, Ієшуа Га-Ноцрі і Понтій Пілат, є одними з найбільш вражаючих і дивовижних героїв роману.

Понтій Пилат, прокуратор Іудеї, за своє життя звик командувати і керувати, виносити вироки і приймати найрізноманітніші рішення, нехай навіть і жорстокі, і нелюдські. Він постійно відчуває себе самотнім, адже у нього є лише один вірний друг – його пес. Однак зустріч з Ієшуа перевернула життя прокуратора, змусивши засумніватися практично в усьому.

Ієшуа Га-Ноцрі, прототипом якого є Ісус Христос, постав перед Понтієм Пилатом як злочинця. Говорили, що він намовляв людей до повстання, проте насправді Ієшуа просто розмовляв з ними. Після декількох хвилин спілкування з Га-Ноцрі прокуратор усвідомив, що перед ним стоїть незвичайна людина. Надзвичайно розумний, тонкий і глибокий, Ієшуа помічав те, чого не помічали інші, чого не помічав і сам Понтій Пілат. Виникало відчуття, що в душі Ієшуа панувала гармонія, про яку Пилата можна було тільки мріяти в перервах між болісної головним болем, терзає його вже багато років. Однак прокуратор Іудеї злякався. Злякався незвичайного людини, злякався засудження з боку свого народу, банально злякався надійти не так, як очікують інші люди – і засудив невинного Ієшуа до страти.

Після цього рішення, яке з плином часу виявилося воістину доленосним, змінилося все. Вмираючи, Ієшуа сказав, що боягузтво – це найстрашніший порок, і Понтій Пілат повністю усвідомив і відчув це. Протягом дуже довгого проміжку часу він страждав і мучився важкими думками, але усвідомивши свій гріх і розкаявшись, Пілат знайшов спокій і знову зустрівся з Ієшуа, на цей раз – в іншому світі і без подальшого розставання.

На мій погляд, в романі «Майстер і Маргарита» Булгаков прагнути відкрити очі читачам на те, яким би був світ, якби в ньому не існувало ні зла, ні добра. Без зла в особі поганого вчинку Понтія Пілата він би ніколи не дізнався, що є істинне добро, яке відкрив йому Ієшуа, а також ніколи б не пізнав, до якого життя потрібно прагнути і як потрібно поступати, щоб в душі була гармонія. Безумовно, людина схильна робити помилки, це абсолютно природно, проте не витягувати з них уроки – справжній злочин. За щирим каяттям має слідувати таке ж щире прощення, і я вважаю, що саме цю життєву філософію Михайло Опанасович Булгаков прагнув відкрити своїм читачам на прикладі двох таких несхожих героїв твору – Ієшуа Га-Ноцрі, мандрівника, і Понтія Пілата, прокуратора Іудеї.

Посилання на основну публікацію