Історія створення повісті “Тарас Бульба” Гоголя

Ідея створення великого твору “Тарас Бульба” з’явилася у письменника приблизно в 1830 роках. Варто відзначити, що на створення даного твору пішло більше десяти років. Однак до логічного кінця на думку критиків і експертів в області літератури і мистецтва воно так і не отримало.

Сам письменник Микола Гоголь був вкрай незадоволений вийшли надрукованим текстом, вважаючи правки не логічними. Що стосується перепису, то цей твір листувалося автором близько восьми разів. І так і не було схвалено їм самим. Хоча ні дивлячись на цей твір вперше було надруковано вже в 1835 році, але після було повністю переписано автором. І вже в 1842 році в новій збірці творів Гоголя читачі могли знайти новий варіант даного тексту, який в подальшому було так само перероблений не один раз.

Якщо якісь зміни читачі часом навіть не помічали, то одне найбільша зміна в творі не помітити було не можна. І цим зміною стало збільшення твори з дев’яти початкових глав, до дванадцяти в переробленому варіанті.

Варто зазначити, що Гоголь не слухав думок своїх соратників, які були впевнені що твір не потребує бувальцях і доповненнях. Сам же автор непохитно стояв на своєму, вважаючи, що первісний твір взагалі втрачає будь-який сенс, і не може бути представлено на суд величезної кількості читачів. Він говорив, що читачі просто перестануть його поважати, якщо він допустить того, що твір залишиться в первісному вигляді.

Що стосується читачів, то вони щиро всім серцем полюбили цей твір, визнаючи що в ньому дуже грамотно і правдиво описана любов і відданість до вітчизни.

Якщо ви ще не читали цей твір, обов’язково зробіть це, причому прочитайте в обох варіантах і ви зрозумієте, що саме хотів донести письменник.

Коротка історія створення повісті Гоголя Тарас Бульба

Одна з найцікавіших тем у творчості Гоголя, на мій погляд – це історія створення його популярного твору «Тарас Бульба». Відповідальний підхід автора до написання свого шедевра вражає ретельністю і глибиною досліджень. Крім вивчення друкованих джерел, таких як українські літописи різних авторів, «Опис України» Боплана, козацька історія Мишецкого, він дав клич простому народу – своїм улюбленим читачам. Через газети і журнали Микола Васильович попросив громадян переглянути свої особисті архіви і передати йому наявні неопубліковані відомості з української історії, рукописи, скласти спогади.

Однак і цього Гоголю виявилося недостатньо. Суха історія була непоетічное, позбавленої емоцій і почуттів, і це не задовольнило великого діяча літератури, метою якого в своїй творчості було показати і відобразити практично втрачені ідеали минулих років. Так, письменник вельми цінував надбання народу, а саме фольклор. Стрижнем фону повісті – її національного колориту – стали саме українські пісні та інші жанри. Завдяки їм були навіть створені характери героїв: наприклад, в Андрія вкладені риси образів народних героїв Сави Чалого і якогось відступника Тетеренке. Окремі деталі побуту, матеріали для розвитку сюжету Гоголь почерпнув в зібраних ним народних думах. Вплив фольклору помітно у всій структурі тексту, який багатий образними виразами, Троичности, риторичними фігурами, що робить мову тексту художнього і ліричніше.

Народна історія, факти з якої лягли в основу повісті «Тарас Бульба», була дуже важлива для сучасників Гоголя, і він це добре знав. Розумів і високу цінність для своїх одноплемінників народної творчості, зразки якого у великій кількості включив у свій твір. Однак повість можна зарахувати до розряду суто історичних. Причина цього – гармонійне переплетення з історією фантастичних епізодів, а також вплетення гіперболи, ідеалізування образів. Саме ці суперечливі моменти і є причиною суперечок багатьох критиків: до якого розряду все-таки варто віднести «Тараса Бульбу». Але художня і літературна цінності прекрасного твори ні на скільки не применшуючи усією складністю ситуацій, і повість як і раніше залишається і буде вважатися завжди найбільшому надбанням російської класичної літератури.

Посилання на основну публікацію