Історія створення повісті “Поєдинок” Купріна

Основою написання твору є автобіографічні моменти життя письменника, який в силу обставин проходить навчання у військовому училищі.

Матеріал для книги письменник збирає протягом декількох років, маючи намір зобразити більш детально і реалістично побутову історію життя російських офіцерів в покинутій провінції.

У цей момент на світ з’являється роман німецького автора Фріц фон Кюрбурга, що описує подібну тематику, який виробляє неоднозначну реакцію і галас у вищих колах, в результаті чого Кюрбурга виключають з військової служби. Письменник знаходиться під важким враженням від цієї ситуації і на кілька років відкладає роботу над повістю, оскільки задумує твір як певну автобіографію і сповідь.

Лише під впливом Горького А.М. письменник відновлює написання повісті, задумом якої є побачене і особисто пережите. З’єднання особистих вражень в єдиний твір виходить у письменника з введенням в повість образу вразливого, довірливого Ромашова, глибоко чужого військовій справі, який усвідомлює і страждає від реальної дійсності у вигляді безправ’я звичайних солдатів, бездуховності офіцерського складу, станових пережитків, що існують в армійських традиціях і звичаях.

Незважаючи на непросту тривалу роботу над повістю, яка супроводжувалася постійними зупинками в написанні, твір на початку двадцятого століття видається в черговому випуску літературного збірника «Знання».

Сучасники неоднозначно сприймають повість, оскільки письменник викриває своєю розповіддю ситуацію, що панує в армії, тим самим ображаючи почуття тих, хто вважає військову справу життєвим покликанням. Проте багатьом критикам позитивно оцінюють повість, відзначаючи сміливість автора, який зобразив бюрократизм, воєнщину і монархічний мілітаризм.

Прототипами персонажів повісті, яку сам письменник називає романом, служать численні товариші по службі автора, що проходили з ним військову службу в 46-му піхотному Дніпровському полку. Саме характерні риси штабс-капітана Дорошенка, ад’ютанта батальйону Олізара, командира полку Шульговіч, офіцера Бек-Агамалова письменник черпає зі спогадів про колег по службі.

Після виходу в світ повісті письменник звинувачується багатьма офіцерами в їхньому літературному зображенні без особистої згоди, однак автор вважає, що в творі не живих образів, а лише описані типові представники армійського спільноти.

Повість вносить значний вклад в творчості письменника, оскільки дає широке уявлення про пороках армійського побуту, що демонструються з яскравим виразом внутрішнього людського світу і його суперечливих психологічних портретах.

Посилання на основну публікацію