Історія родини Мелехових в романі “Тихий Дон” Шолохова

Роман Шолохова «Тихий дон» оповідає про історію сім’ї Мелехова в роки Першої світової та громадянської воєн. З майстерністю, властивим великому літератору, він виписує образи своїх героїв, і вони постають перед нами як живі.

Історія цієї родини немов зліпок з усієї Росії того часу – трагічна і буденна одночасно. У той час кожна сім’я була, як плугом переорана, як буває в роки великих змін.

Мелехова – сім’я велика. Глава сім’ї Пантелей Прокопович, наполовину турків; його дружина, спадкова козачка, Василиса Іллівна; їхні діти – Петро, ​​Григорій і Дуняшка; дружина Петра – Дарина. Живуть вони розміреним селянським життям. Побут козаків настільки барвисто описаний Шолоховим, що створюється відчуття, що ти бачиш це на власні очі. Зрозуміло, що, якби не війна, так би і прожили ці люди – одружилися, народжували і виховували дітей, вмирали. Однак кожен козак з народження готувався батьком до військової служби. Тому до війни донські козаки були звичні і йшли на неї, як в наш час люди йдуть на роботу.

Батьки в той час були для дітей незаперечним авторитетом, а глава сім’ї правил домашніми безроздільно. Так було і в сім’ї Мелехова, але турецька кров не дозволяла Григорію повністю підкорятися батькові. Між братами взагалі великий контраст. М’який, поступливий Петро, ​​схожий на матір, і запальний, весь в батька, непокірний Григорій. Об’єднує їх любов до сім’ї і до козацької землі.

На самому початку оповіді, автор розповідає про трагічну смерть матері глави сім’ї – Пантелея Прокоповича. Те, що мати його була туркенею, привезеної батьком з далеких походів, добре пояснює характер цієї людини. Він запальний, жорсткий навіть деколи жорстокий з оточуючими. Судячи з роману, в молодості від нього сильно страждала його дружина – Іллівна, але з роками характер його пом’якшав і це добре видно в той момент, коли Пантелей Прокопович повертає додому дружину свого сина Григорія – Наталю.

З Революцією починається злам сім’ї Мелехова. Автор проводить нас зі своїми героями по всіх трагічних епізодів зламу старого державного ладу і побудови нового. Жителі одного хутора, роками живуть дружно, стають лютими ворогами. Як страшний епізод вбивства Петра своїм односельцем – Мишком Кошовим. Але вся суть зламу сімейних традицій в повній мірі проявляється, коли Дуняшка вирішує вийти заміж за вбивцю свого брата. Неможливо цього зрозуміти і усвідомити, якщо сам в такий час не жив.

До кінця розповіді від великої родини Мелехова залишаються в живих тільки Дуняшка, Григорій і син його – Мишатка. Але цей маленький хлопчик, на мій погляд, символ надії на відродження, на нове життя. Адже це йому – останньому Мелехову, належить відродити сім’ю, щоб не перервався рід. Він і є – символ Росії, яка завжди відроджувалася, змучена і зранена, вона все одно вставала, і стояти буде вічно.

Посилання на основну публікацію