Історична повість як жанр, риси історичної повісті

Історична повість – це жанр оповідної літератури. У ній зображуються в художній формі події і особи якогось історичного періоду.

Повість відноситься до епосу, тобто оповідної літератури. Зазвичай в ній зображена одне-два події, в яких задіяно кілька персонажів. Їх менше, ніж в романі, але більше, ніж в оповіданні.

Важливе місце в ній відводиться оповідачеві, який нерідко говорить від першої імені особи. Наприклад, як у повісті О. Пушкіна «Капітанська дочка». Час дії в повісті також триваліший, ніж в оповіданні, і коротше, ніж у романі.

Часто в повісті відтворюється хроніка подій.

Одна з різновидів повісті – історична. Основні вимоги до неї такі:

  • в основі – історичні джерела (архіви, літописи);
  • минуле (навіть далеке) має бути зрозуміле сучасному читачеві.

А для тієї події, яка описується в творі, слід «перевести на звичаї епохи, в якій ми живемо, так само, як і на сучасну мову». Цю вимогу В. Скотт пред’являв до історичного роману, але вона в повній мірі відноситься і до історичної повісті.

Олександр Пушкін визначав її як жанр, в якому приватна доля показується через історію, а історія через приватну долю.

Основні риси історичної повісті:

  • епічний жанр;
  • опора на історичне джерело;
  • з’єднання історичних фактів з художнім вимислом;
  • герої: історичні та вигадані особи;
  • об’єктивне зображення історичних подій;
  • мова оповіді наближена до епохи автора.
Посилання на основну публікацію