Історична повість – це жанр оповідної літератури. У ній зображуються в художній формі події і особи якогось історичного періоду.
Повість відноситься до епосу, тобто оповідної літератури. Зазвичай в ній зображена одне-два події, в яких задіяно кілька персонажів. Їх менше, ніж в романі, але більше, ніж в оповіданні.
Важливе місце в ній відводиться оповідачеві, який нерідко говорить від першої імені особи. Наприклад, як у повісті О. Пушкіна «Капітанська дочка». Час дії в повісті також триваліший, ніж в оповіданні, і коротше, ніж у романі.
Часто в повісті відтворюється хроніка подій.
Одна з різновидів повісті – історична. Основні вимоги до неї такі:
- в основі – історичні джерела (архіви, літописи);
- минуле (навіть далеке) має бути зрозуміле сучасному читачеві.
А для тієї події, яка описується в творі, слід «перевести на звичаї епохи, в якій ми живемо, так само, як і на сучасну мову». Цю вимогу В. Скотт пред’являв до історичного роману, але вона в повній мірі відноситься і до історичної повісті.
Олександр Пушкін визначав її як жанр, в якому приватна доля показується через історію, а історія через приватну долю.
Основні риси історичної повісті:
- епічний жанр;
- опора на історичне джерело;
- з’єднання історичних фактів з художнім вимислом;
- герої: історичні та вигадані особи;
- об’єктивне зображення історичних подій;
- мова оповіді наближена до епохи автора.
Loading...
