Інверсія в літературі

Для надання мові літературного твору більшої виразності використовуються спеціальні засоби поетичного синтаксису, звані фігурами поетичного мовлення. Крім повтору, анафори, епіфори, антитези, риторичного запитання і риторичного звернення, в прозі і особливо – в віршуванні досить часто зустрічається інверсія (лат. Inversio – перестановка).

Використання даного стилістичного прийому засноване на незвичайному порядку слів у реченні, що надає фразі виразніший відтінок. Традиційне побудова пропозиції вимагає наступній послідовності: підмет і присудок і визначення, що стоїть перед означуваним словом: «Вітер жене сірі хмари». Однак даний порядок слів характерний, в більшій мірі, для прозових текстів, а в поетичних творах часто виникає необхідність в інноваційному виділення будь-якого слова.

Класичні приклади інверсії можна зустріти в поезії Лермонтова: «Біліє парус одинокий / В тумані моря блакитному …». Інший великий російський поет Пушкін вважав інверсію однією з головних фігур поетичного мовлення, причому нерідко поет використав не тільки контактну, а й дистанційну інверсію, коли при перестановці слів між ними вклинюються інші слова: «Покірний Перуну старий одному …».

Інверсія в поетичних текстах виконує акцентну або смислову функцію, рітмообразующую функцію для вибудовування поетичного тексту, а також функцію створення словесно-образної картини. У прозових творах інверсія служить для розстановки логічних наголосів, для вираження автор

Посилання на основну публікацію