Громадянська війна в романі “Тихий Дон” Шолохова

Михайла Шолохова завжди хвилювала доля народу під час воєн і приголомшливих свідомість революцій. Це ніяк не могло не відбитися на його написаної романі – епопеї «Тихий Дон», де громадянській війні письменник приділив цілий другий том.

Громадянська війна, як показує Шолохов, та й інші страшні війни, сильно змінюють людину, її світогляд. Неможливо після бойових дій залишатися самим собою. Як раніше вже бути не вийти, бо війна – страшне і нещадне подія, через якого руйнуються долі людей. На прикладі сім’ї Мелехова читачі розуміють, як важко переживати різкі зміни в житті: війна, революція, бунт, повстання. Не можна відразу зрозуміти, до кого примкнути. Від того і Григорій Мелехов кидається від одних до інших, тому що не розуміє, де є правда, яка повинна врятувати світ.

Шолохов майстерно зобразив зміни в людині на війні. Як каже автор, бойові дії озлобляют солдата, постійно випробовують на міцність. Спочатку Григорій був добрим, милосердним людиною. До війни все йшло гладко, панувала атмосфера спокою. Але після прийдешніх кривавих подій персонаж розуміє, як швидко зникає такі світлі поняття, як «брат», «сім’я». Все це швидко забувається, бо війна розділяє людей, змушує воювати один проти одного.

В результаті Шолохов приходить до висновку: війна – безглузде подія, яка тільки й робить, що приносить шкоду. Козаки не знають, за що воювати, розоряються будинку, покидаются рідні краї, вмирають рідні та близькі люди. Трагізм війни полягає в тому, що вона занадто сувора і страшна. Вона забирає з собою безліч ні в чому не винних життів. Вона руйнує сім’ї, розкидаючи кожного члена сім’ї по різні барикади. Бойові дії, революції – це трагічно і безглуздо. Самим неймовірним фактом є те, що на війні брат йде на брата, забуваючи про сімейні цінності, про справжньої міцної любові. Війна знищує людину зсередини.

Таким чином, про війну говорити можна довго. Шолохова вдалося зобразити жахи війни за допомогою відчуттів героя – Григорія Мелехова. Варто розуміти, що бойові дії, на що б вони не були спрямовані, як-не-як є безглуздими, але жорстокими. Від того і страшно на душі. Тому роман актуальний і до цього дня. Навіть більше: він буде і популярний і важливий в наступні століття! В цьому і заслуга Шолохова: він не приховав правду, а показав справжнє вплив війни на людину!

Варіант 2

Громадянська війна це завжди велике горе як для країни в цілому, так і для кожної окремо взятої родини зокрема. У своєму романі Михайло Олександрович Шолохов зумів реалістично відобразити всю трагедію громадянської війни в Росії 1917-1922 років на прикладі донського козачого поселення і безпосередньо сім’ї Григорія Мелехова – головного героя роману.

На початку роману показано ще мирний довоєнний час. Жителі станиці живуть спокійно, їх турбують тільки насущні побутові проблеми. З початком же Першої Світової війни, а потім і громадянської війни, все змінюється: різні політичні погляди, різні бажання розколюють жителів станиці. Найстрашніше ж те, що розколювались і сім’ї.

У романі Григорій показаний героєм, а той же Михайло Кошовий – негідником. По суті ж, це не так. У Григорія Мелехова немає чоловічого стрижня, на протязі всього роману він не може визначитися, що зі своїми жінками – бігає то до Ксенії, то до Наташі, що у виборі боку в громадянській війні. Кошовий же з самого початку займає позицію червоних. Так, не завжди його вчинки були хорошими, але, як то кажуть, в любові і на війні всі засоби хороші.

На початку громадянської війни читача вражає сцена загибелі Петро з товаришами. Їх убили вчорашні приятелі, ті, з ким вони росли з дитинства – громадянська війна розкидала близьких людей, запеклим їх, поламала долі. Кошовий убив свого друга – брата Григорія, брата своєї нареченої Дуняши. Це страшно, це війна. Але Кошовий спочатку зайняв одну сторону і не зраджував їй до кінця війни. Григорій же бігав то до білих, то червоним, в залежності від того, хто в цей час брав перемоги. У романі, звичайно, все це піднесено трохи інакше, мовляв, душевні шукання головного героя, переосмислення поглядів. Ні! Григорій Мелехов шукав місце получше, прикривав свою шкуру.

Закінчилося все закономірно: після закінчення громадянської війни Григорій повертається в рідну станицю. В кінці він бився за червоних. Вдома на нього зустріла Дуняша і її чоловік Михайло Кошовий …. Прийняли гостя, посиділи за столом в натягнутій обстановці. А потім Кошовий повів Григорія. Перемогли червоні, Григорій Мелехов сподівався, що йому не згадають службу у білих, але немає, земля-то кругла. Мелехов отримав по заслугах. Я не кажу, що Кошовий – людина високих моральних принципів, немає, але він йшов всю війну, не зраджуючи червоних. Так, він міг дати піти своїм колишнім друзям, міг не вбивати їх – це на його совісті, його хрест. По суті, він – герой громадянської війни. Григорій Мелехов – це збірний образ людини-пристосуванця, ні більше, ні менше.

Варіант 3

Основною темою твору є вивчення та аналіз трагічного впливу військових подій в країні на долі звичайних мирних людей, показане письменником на прикладі російського донського козацтва, а конкретно – сімейства Меліхова.

Головним персонажем роману значиться Григорій Мелехов, оповідаючи про долю якого автор ілюструє жахи, руйнування і драми сталася на початку двадцятого століття руйнівної громадянської війни, що стала наслідком приходу до влади більшовиків.

Сім’я Меліхова під час війни намагається утриматися від участі в безжальної бійні, але виявляється насильно залученої в криваві битви. Розкололася суспільство руйнує мирне і спокійне існування козацьких родин, що триває багато років. Козацтво поділяється на дві ворогуючі ненавидять один одного боку, які за своєю суттю воюють за одну і ту ж ідею – можливість спокійно і мирно жити, працювати і ростити дітей на рідній донський землі.

Безвихідь описаної у творі ситуації полягає в тому, що війна і розруха не тільки знищують людство зовні, але і вносять суперечності і розлад всередині сімейних і дружніх відносин, змушуючи люблячих людей відчувати одне до одного ненависть, злобу, лють і призводять їх до братовбивства.

Воював за весь період війни з різних протиборчих сторін, Григорій виявляється важко покалічений не тільки фізично, але морально, розчарувавшись в колишньої, і в нинішній владі, втративши багатьох рідних людей (улюблену жінку, рідного брата, друзів) і душевно спустошений.

Розповідаючи про долю Григорія, письменник передає трагічні почуття людей, які пережили різкі суспільні зміни (війни, бунти, революції, повстання) і показує, як в цих непростих суворих ситуаціях стрімко змінюються світогляд, свідомість, характер людини. Колишні раніше милосердними і серцевими люди перетворюються в шалених, кровожерливих тварин, забули про співчуття, прощення, толерантності та любові. Війна знищує і спалює на своєму шляху не тільки життя людей, а й на людські долі, відчуваючи їх на міцність, оскільки навіть залишившись в живих людина не може як раніше залишатися собою. Саме ці почуття і охоплюють Григорієм, коли він повертається в рідне село.

Письменник описує страшні події війни, займаючи нейтральну позицію і зображує безглуздість звірячих дій з боку обох супротивників (білих і червоних), коли жорстокість війни вбиває людину зсередини, і з сумом визнає факт про загибель російського козацтва як військової сили померлої російської імперії.

Посилання на основну публікацію