Головна думка в повісті Пушкіна «Станційний доглядач»

«Станційний доглядач» став революційним твором в російській літературі, адже в ньому Пушкін вперше підняв тему «маленької людини».

Головний герой повісті – Самсон Вирін, службовець поштової станції, станційний доглядач.

Потрібно відзначити, що Пушкін з любов’ю і трепетом ставився до свого головного героя. Олександр Сергійович не рідко подорожував і був знайомий з багатьма станційними доглядачами. Він завжди наголошував, що ці дрібні чиновники досить добрі і чуйні люди, готові надати допомогу в скрутну хвилину. Пушкін просить своїх читачів проявляти не багато поваги до цих державних службовців, адже кожен день вони змушені відчувати приниження, вислуховувати докори і претензії з боку проїжджаючих мило станції.

І ось, в один із днів оповідачеві пощастило зупинитися на станції Самсона Виріна. Перед читачем відкривається затишний і гостинний поштовий будиночок. У ньому жив Вирін зі своєю донькою Дуняшей. На вікнах стояли живі квіти, ліжко було акуратно застелене. Стіни будиночка були прикрашені картинками, на яких була зображена історія про блудного сина.

Думаю, Пушкін не випадково ввів в свій твір біблійну притчу про блудного сина, адже її зміст полягає в спокуту гріхів, каяття людини й проханням близьких людей.

Пізніше, ми бачимо, як життя Самсона Виріна різко змінюється. Під час другої зустрічі оповідача і доглядача перед нами відкривається зовсім інша картина. Самсон перетворився з жвавого мужичка в старезного діда. У його поштовому будиночку не було колишнього затишку, на вікнах вже не було живих квітів. Колишню обстановку видавали тільки старі картинки на стінах.

Вирін розповів, що Дуня була викрадена офіцером Мінським. Всі спроби повернути дочку, закінчиться не удачею. Мінський вирішив просто відкупитися від доглядача, сунувши тому кілька паперових банкнот. Ця розповідь Самсона супроводжувався гіркими сльозами і відчаєм.

У даній ситуації Пушкін показав нам, як можновладці, користуючись своїм становищем, можуть принизити простої людини.

В кінцевому підсумку, Самсон Вирін спився і помер.

А що ж сталося з Дуней? Пушкін говорить нам, що вона стала знатної дамою, народила дітей. Швидше за все, вона була щаслива в шлюбі з Мінським.

В кінці повісті, дізнавшись про смерть батька, Дуня приїхала на його могилу. Вона довго сиділа біля неї і гірко плакала. Швидше за все, Дуня розкаялася і зрозуміла, що жорстоко обійшлася зі своїм батьком, але було вже пізно. Вона немов блудна дочка повернулася до свого батька.

А що ж Самсон Вирін, чи зміг він пробачити свою дочку? Відповідь очевидна. Так, він пробачив її, адже тільки в ній він бачив сенс свого життя.

Посилання на основну публікацію