Гоголь «Вечір напередодні Івана Купала» – короткий зміст

На одному українському хуторі часто показується бродяга на ім’я Басаврюк, якого багато хто вважає дияволом в людському образі. Червоним дівчатам він любить дарувати подарунки. Не прийняти їх від цього дивного, моторошного козака страшно, а приймеш – вночі тащится до взяла подарунок дівчині страшна нечисть з болота з рогами на голові …

На тому ж хуторі бідний працівник Петрусь закохується в красиву Пидорку, дочка свого багатого господаря Коржа. Пидорка теж любить Петруся, але Корж навідріз відмовляється віддавати її за бідняка.

Петрусь з горя йде пити в шинок. Зустрінутий там Басаврюк обіцяє йому багато грошей, але натомість Петрусь повинен сьогоднішнім вечором – напередодні свята Івана Купала – піти з ним у ліс. Тільки в день Івана Купала, єдиний раз у році, розквітає папороть. За домовленістю з Басаврюка Петрусь повинен зірвати цей не дающийся нечистим рукам квітка – тоді обидва вони зможуть знайти закопаний в лісі скарб.

Увечері напередодні Івана Купала Басаврюк і Петрусь йдуть в гущавину. Басаврюк залишає Петруся одного перед папороттю. Коли той розпускається, Петрусь зриває квітку, не злякавшись навіть жахливих видінь сотень тянущихся до папоротнику кошлатих рук. Перед Петрусём на пні з’являється синій, як мрець, Басаврюк. Вони бачать хатинку на курячих ногах. Звідти вискакує чорна собака, яка потім перетворюється на кішку – і в відьму.

З допомогу відьми і квітки папороті Басаврюк і Петрусь знаходять місце, де заритий скарб. Але коли вони починають копати, багатства не даються в руки – йдуть у землю. Відьма оголошує Петруся головна умова, без якого не можна буде добути скарбу: місце над ним треба окропити людською кров’ю.

До Петруся підводять накритого білою простирадлом дитини. Коли простирадло знімають, під неї виявляється маленький брат його коханої Пидорки – Івась. Відьма вимагає, щоб Петрусь відрубав Івасю голову. Той спочатку в жаху відмовляється. Але коли Басаврюк каже, що інакше Пидорки йому не бачити, Петрусь робить те, що йому наказано. Звідусіль звучить диявольський регіт, відьма, як вовк, кидається пити кров з обезголовленого трупа Івася, а помутившимися розумом Петрусь кидається з лісу навтьоки.

Прибігши додому, він дві доби спить без просипу. Прокинувшись, Петрусь не пам’ятає нічого з того, що трапилося в вечір напередодні Івана Купала. З подивом він виявляє неподалік своєї постелі два мішки золота. Петрусь показує їх Коржу, і той з радістю погоджується видати за нього дочку. Від Пидорки Петрусь дізнається, що Івася вкрали цигани, проходячи мимо. Басаврюк ж відразу після вечора напередодні Івана Купала пропадає без сліду.

Петрусь і Пидорка починають жити, немов пани. Однак сусіди, дивуючись казна-звідки взявся у Петруся багатству, поговарівая: настав воно від диявола і принесе нещастя. І дійсно, не проходить і місяця, як Петрусь змінюється до невпізнання. Цілими днями він сидить на одному місці і намагається згадати щось важливе. Пидорка марно намагається відвернути його від тяжких дум. Коли вкрай здичавілий Петрусь починає кусати свої руки і рвати волосся, хтось радить Пидорці привести чаклунку, яка живе в Ведмежому яру.

Побачивши ту на порозі хати, Петрусь починає пильно вдивлятися в неї, а потім вибухає реготом, кричить: «Згадав!» І зі страшною силою запускає в відьму сокиру. Та зникає. Замість неї з’являється бачення Івася в білому простирадлі. Кривавим сяйвом воно осяває всю хату. Перелякана Пидорка вибігає. Коли люди потім висаджують захлопнувшейся за нею двері, то бачать там, де стояв Петрусь, лише купу попелу, а замість знайдених ним в вечір напередодні Івана Купала мішків з золотом – биті черепки.

У той же день на хуторі знову з’являється Басаврюк, але від нього тепер все тікають. Поселяни незабаром кидають свій спаплюжений дияволом хутір і перебираються в село. Однак і там від Басаврюка довго нема звільнення. Одного разу під час гулянки в шинку його пику всі дізнаються під раптом підвелася з страви голові смаженого барана. Вечорами ще довго хтось стукає в сільські даху і дряпається по стінах …

Посилання на основну публікацію