✅Гоголь «Портрет»: скорочено

Микола Васильович Гоголь як письменник – особистість дуже містична. І твори, відповідно, до пари творцеві. Незвичайні, фантастичні і таємничі події навколо персонажів нерідко залишають читачів в подиві. Що хотів сказати автор? В чому суть? Розберемося з одним із творів М.В. Гоголя «Портрет». Для початку згадаємо, про що йдеться в повісті.

Перша частина повісті

Молодий талановитий художник з прізвищем Чартков купує портрет старого в азіатському одязі. Твір старе і незакінчена. На ньому чітко зображені очі, вони немов живі. Чартков мріє про багатство і славу. Однак, намагається не гаяти свій талант і досить майстерно пише свої роботи. Але при цьому живе в бідності, Чарткову не вистачає навіть на оплату квартири, за що господар погрожує вигнати його.

Художник приходить додому і засинає, йому сниться, що старий підходить до нього з мішком. У мішку сувої з написом «1000 червінців». Старий перераховує сувої, а Чартков непомітно краде один з них. Коли на ранок художник прокидається, до нього приходить господар з метою забрати гроші за житло. Тоді художник знаходить поруч з портретом старого сувій, який вкрав у того уві сні.

Він розплачується з боргами, одягається в пристойний одяг, переїжджає на нову квартиру на Невському проспекті і подає в газету оголошення про те, що він – геніальний художник. Пізніше він отримує замовлення на портрет однієї молодої жінки і її дочки. Робота зацікавлює Чарткова, але заказщіце не подобається правдивість картини. Тоді, заради грошей, Чартков прикрашає її. Тепер він зовсім не схожий на зовнішність заказщіци, однак, їй подобається і художник отримує свої гроші. Тоді Чартков розуміє, що писати картини в точності немає необхідності – досить зобразити клієнта так, як він забажає, не передаючи його справжнього обличчя.

Незабаром Чартков стає модним, популярним художником, всі хвалять його талант, пишуть про нього в статтях, за які він, по правді кажучи, платить зі своєї кишені, щоб похвалитися перед друзями і потішити своє самолюбство. Тепер у нього є лакеї і навіть учні.

Одного разу Чарткова попросили оцінити одну картину в Італії, побачивши її, художник зрозумів, що розтратив весь свій талант і в порівнянні з цим твором мистецтва все його роботи – бездарність, а сам він нікчемний.

Молодий художник божеволіє, знищуючи все твори мистецтва, які тільки трапляються йому під руку. Він витрачає всі свої багатства, скуповуючи найдорожчі картини, дбайливо приносячи їх в свою майстерню і «зі сказом тигра на неї кидався, рвав, розривав їй, ріжуть на шматки і топтав ногами». При цьому Чарткову постійно ввижаються очі того старого з портрета, про який вже знаменитий художник геть забув. Він впадає в гарячку. До кінця своїх мук художник не міг уже виразно говорити, видаючи жахливі крики. «Труп його був страшний», – повідомляє Гоголь, беручи до уваги те, що Чартков помер від душевного захворювання, а труп був страшний фізично.

Друга частина повісті

Портретні аукціони продавали той самий портрет старого-азіата. Навколо нього було безліч суперечок, оскільки багато хто збиралися купити його.

Чорнявий художник Б. тридцяти п’яти років розповів спорящим історію про те, що колись жив один лихвар-азіат. До старості у так і не з’явилося дітей. Сам лихвар був відомий тим, що давав в борг великі суми і вбогим, і багатим, але всі, хто отримував від нього гроші вмирали дивною смертю. Лихвар прийшов до художника, батькові художника Б., щоб той написав його портрет. Старий сказав: «Я, може бути, скоро помру, дітей у мене немає; але я не хочу померти зовсім, я хочу жити. Чи можеш ти намалювати такий портрет, щоб був абсолютно як живий? ».

І батько художника Б. взявся до роботи. Він мучив сам себе, поки писав цю роботу, але передав-таки очі старого через папір. На наступний день після завершення роботи над очима старий лихвар помер. А художник, що писав портрет, став заздрісним інтриганом.

Коли ж його картину відкинули на конкурсі на користь його учня, батько художника Б. хотів спалити портрет, але один зупинив його, забравши портрет собі, потім перепродав його, пояснюючи це тим, що портрет заважав йому спокійно жити і сам він відчував, ніби сходить з розуму. Автора портрета лихваря зачепила історія його друга і він вирішив піти в монастир. Дізнавшись його історію, монахи сказали, що художнику слід було б написати картину для церкви, але він відповів, що ще не гідний цього. Після дванадцяти років самотності і чернечої строгості він все ж написав образ і, зустрівшись зі своїм сином, благословив його на винищення портрета лихваря, щоб більше він не очорняти нічиїх помислів.

Поки художник Б. розповідав цю історію покупцям на аукціоні, сам портрет безслідно зник. Хтось вважав його вкраденим, а хтось, що він випарувався сам по собі.

Короткий аналіз твору

Характеристика Чарткова

Молодий художник Чартков – жертва не тільки диявольського впливу портрета, а й свого безвілля. Трагедія Чарткова в тому, що він сам знищив свій талант, обмінявши його на гроші і славу, а коли зрозумів, що саме зробив – було вже пізно. Чарткова можна порівняти з Піскарьов, героєм «Невського проспекту». Обидва мрійливі, обидва – талановиті художники, що жили в бідності. Відступивши від істини в творчості, Чартков встав на шлях самознищення себе не тільки як художника, а й як людину.

Роль Невського проспекту в повісті

Невський проспект вже не перший раз постає перед читачем в збірнику «Петербурзькі повісті». У будь-якому творі М.В. Гоголя, де міститься опис Невського проспекту, відбувається якась містика.

Невський проспект бере участь в творах:

  • «Ніс»
  • «Портрет»
  • «Невський портрет»

Ідея повісті

З точки зору М.В. Гоголя, мистецтво – це Божий дар, який не повинен стосуватися зла, а зміст портрета лихваря – демонічна. У цій повісті талант Чарткова був загублений меркантильністю суспільства – гроші вважаються головною принадою життя, а справжнє мистецтво йде на другий план. Батько художника Б., своєю чергою, зміг зупинитися, хоча його метою було не багатство, а виклик своєму таланту. Чи зможе або не зможе він написати портрет так реалістично, як цього вимагає замовник?

Гоголь бачить порятунок від сліпих пристрастей рішенням проблем головних героїв, зокрема, за допомогою церкви. Адже, якщо талант дано людині Богом, то і очищення таланту від непотрібних пристрастей теж може бути вироблено з Божою поміччю. Головною ж темою даного твору є тема добра і зла в мистецтві. Гоголь вважає, що той, кому дається талант, «повинен бути чистішим всіх душею».

Коротко про проблеми, поставлені автором

М.В. Гоголь ставить в «Портреті» такі соціальні проблеми:

  • роль художника в суспільстві;
  • проблема справжнього мистецтва;
  • тема аморального вибору;
  • тема долі.

Це було короткий зміст і короткий аналіз повісті «Портрет» онлайн, сподіваємося, що цей переказ був інформативним і корисним.

Посилання на основну публікацію