Гоголь «Мертві душі», глава 3 – коротко

Від Манілова Чичиков думав їхати до Собакевич, але п’яний кучер Селіфан завіз його зовсім в іншу сторону. Потрапивши в грозу, подорожні ледь дісталися до якогось села – і знайшли нічліг у тамтешньої поміщиці Коробочки.

Вдова Коробочка була простакуватою і скопідомних старенькою. На наступний ранок, за чаєм Чичиков зробив їй те ж речення, що раніше Манилову. Коробочка спочатку витріщила очі, але потім заспокоїлася, найбільше піклуючись про те, як б не продешевити при продажу мерців. Вона стала навіть відмовляти Чичикову, збираючись перш «застосуватися до цінами у інших купців». Але її виверткий гість видав себе за казенного підрядника і обіцяв незабаром закупити у Коробочки оптом борошно, крупи, сало і пір’я. У передчутті такої вигідної угоди Коробочка погодилася продати мертві душі.

Посилання на основну публікацію