Гоголь «Мертві душі», глава 3 – короткий зміст

Незабаром після того як Чичиков виїхав з садиби Манілова, його застала в дорозі гроза. Як на біду кучер Селіфан встиг десь підпис, пропустив поворот до Собакевич, збився зі шляху і, заїхавши в пітьмі на зоране поле, перекинув бричку. Чичиков гепнувся в бруд і сильно вимазався. Він вже отчаивался дістатися до житла, коли видали раптом почувся собачий гавкіт. Поганяючи на нього, Селіфан під’їхав до якогось дому. Відгукнувся на стукіт у ворота бабин голос спочатку велів їм забиратися, бо «тут не заїжджий двір, а живе поміщиця». Але коли Чичиков повідомив, що і він дворянин, з будинку вийшла сама бариня й пустила їх переночувати.

Це була жінка похилого років, одна з тих невеликих поміщиць, які бідкаються на неврожаї, збитки, а тим часом набирають потроху грошенят в мішечки, розміщені по ящиках комодів, і з ощадливості не викидають ні старих суконь, ні іншого зношеного мотлоху. Служниця Фетіним забрала чистити одяг Чичикова і приготувала йому постіль, наклавши перин ледь не до стелі. Чичиков відразу заснув і прокинувся, лише коли годинник вибив десяту ранку. У двері заглянула господиня, але в ту ж хвилину сховалася, бо Чичиков, бажаючи получше заснути, скинув з себе абсолютно все.

Підійшовши до вікна, Чичиков побачив вузенький дворик, весь наповнений курми і індичками. Будинок поміщиці мало відрізнявся від виднілися віддалік селянських хат. Скрізь помітні були хазяйновитість і достаток мешканців.

 

Саму поміщицю Чичиков знайшов у сусідній кімнаті у самовара. Він завів з нею жвавий розмову, церемонячись при цьому набагато менше, ніж у Манілових. Якщо російська людина перевершив в чому Європу, то це в умінні знаходити особливу мову і відтінок з будь-яким співрозмовником. Так, наш чиновник в канцелярії виглядає рішучим орлом і Прометеєм, коли розмовляє з нижчими по чину, але робиться куріпкою і навіть мухою в присутності вищих.

З’ясувалося, що ім’я господині – Настасья Петрівна Коробочка. Як жінка домовита, вона відразу стала цікавитися: чи не покупщик Чи її гість і чи не можна продати йому меду або пеньки? Чичиков, усміхнувшись відповів, що цікавиться товарцем іншого роду. Він поцікавився, чи багато останнім часом у Коробочки вмирало кріпаків, і запитав, чи не бажає вона продати ці мертві душі йому.

«Нешто хочеш ти їх відкопувати з землі?» – Витріщила очі Настасья Петрівна. Чичиков пояснив, що це вже його справа, зате господиня отримає при цьому очевидну вигоду: позбавиться від платежу податей за мертвих.

Коробочка замислилася, промовивши: «Ніколи ще не доводилось продавати мені небіжчиків». Чичиков взявся умаслювати її. Він сказав, що заплатить за кожну мертву душу 15 карбованців асигнаціями. Коробочка вагалася. Поміркувавши, вона сказала, що краще почекає: «авось понаедут купці, та я застосував до цінами».

Не знаючи, як умовити її, Чичиков поставив на вигляд, що мертві марні в господарстві: виробів хіба лякати ночами в городі. Коробочка перехрестилася і стала пропонувати йому купити краще пеньку. Чичикова раптом осінила щаслива думка. Він натякнув, що веде казенні підряди і після мертвих душ збирається закуповувати у Коробочки оптом різні господарські продукти.

Ці слова вплинули на поміщицю сильну дію. Вона погодилася продати мерців по 15 рублів, але з тим, щоб Чичиков не забув про неї, якщо в підрядах потрібно житнє або гречана мука, крупи або бита скотина. Всього цього у неї було в надлишку. Чичиков обіцяв її «не образити» і негайно став писати купчу на мертві душі. На відміну від Манілова Коробочка відразу перерахувала по пам’яті всі імена померлих селян.

Почастувавшись вкуснейшими млинцями, Чичиков поїхав в подальший шлях. Коробочка йшла за ним до брички, нагадуючи, що для підрядів у неї є ще свиняче сало і пташине пір’я. Фортечна дівчисько Коробочки показала кучерові Селіфанові дорогу до битого.

Посилання на основну публікацію