Гоголь «Мертві душі», глава 10 – коротко

Батьки міста зібралися на нараду у поліцмейстера, щоб вирішити, ким все ж є Чичиков і як з ним бути. Тут висувалися найсміливіші гіпотези. Одні вважали Чичикова підроблювачем асигнацій, інші – слідчим, який незабаром заарештує їх усіх, треті – душогубом. Прозвучало навіть думка, що він – переодягнений Наполеон, випущений англійцями з острова Святої Єлени, а поштмейстер угледів в Чичикове капітана Копєйкіна, інваліда війни проти французів, який не отримав від влади пенсії за каліцтво і мстив їм за допомогою набраної в рязанських лісах зграї розбійників.

Згадавши, що першим заговорив про мертвих душах Ноздрев, вирішили послати за ним. Але цей відомий брехун, прийшовши на збори, став підтверджувати всі припущення відразу. Він розповів, що у Чичикова перш зберігалося два мільйони фальшивих грошей, і він навіть зумів вислизнути з ними від оточила будинок поліції. За словами Ноздрьова, Чичиков дійсно хотів викрасти губернаторську дочку, заготовив коней на всіх станціях і підкупив священика для вінчання.

Зрозумівши, що Ноздрьов несе дичину, присутні прогнали його. Той вирушив до Чичикову, який хворів і нічого не знав про міських чутках. Ноздрев «по дружбі» повідав Чичикову: у місті всі вважають його фальшивомонетником і особистістю, вкрай небезпечною. Вражений Чичиков вирішив завтра ж рано вранці спішно їхати.

Посилання на основну публікацію