Гоголь «Майська ніч, або Утоплена» – короткий зміст

Тихим травневим ввечері, під час гулянь парубків і дівчат, молодий козаче Лёвко, син сільського голови, підходить з бандурою до хати своєї улюбленої Ганни. Ганна виходить до нього. Вони кажуть про свою любов, але на питання Ганни про те, чи погодився батько Лёвко на їхнє весілля, козак відповідає, що «старий хрін» в розмові про це «прикинувся глухим».

Лёвко і Ганна милуються сільським ставком. На березі ставка стоїть покинутий, порослий мохом будинок. Лёвко розповідає Ганне легенду про те, що колись в цьому будинку жив сотник з красунею-дочкою. Сотник довго вдовствовал, а потім узяв собі молоду, але злісну дружину. У першу ж ніч після весілля залізла в кімнату юної панночки чорна кішка із залізними кігтями і стала душити її. Дочка сотника схопила батьківську шаблю і відрубала кішці лапу. Наступного дня її мачуха не виходила з кімнати, а потім вийшла з перев’язаною рукою – виявилася вона відьмою. Незабаром сотник вигнав дочку босий на вулицю, не давши і шматка хліба. З горя панночка втопилася у ставку і стала головною треба всіма жили там утоплениці. Побачивши раз вночі біля ставка злу мачуху, вона кинулася на неї і потягла під воду. Проте відьма обернулася там на одну із утоплених, і дочка сотника досі не може відрізнити її від своїх подруг, щоб бити очеретяної батогом.

 

Ганна йде в хату, а Лёвко повертається догулювати травневу ніч з парубками. Напідпитку, Лёвко знову проходить повз будинок Ганни і раптом бачить: вона знову стоїть на порозі, а якийсь чоловік освідчується їй у коханні. Новий шанувальник говорить Ганні, що Лёвко – молокосос, якого він може легко побити. Лёвко підходить дати стусана кривдникові, але навколо пробігає компанія хлопців. Ганна ховається в хаті. Той, хто говорив їй про любов, повертається – і Лёвко впізнає в ньому власного батька, сільського голову. Голова йде, не помітивши сина. Розсерджений Лёвко збирає хлопців і підмовляє їх у продовження травневої нічної гулянки побесишь батька.

Повернувшись додому, голова вечеряє з місцевими винокуром і десяцьким. Раптом вікно в хаті розбиває важкий камінь, кинутий гуляють парубки. З вулиці доноситься гучна пісня про сивого, хтивого голову, який «тулиться до дівок», хоча йому вже пора в труну. Голова з десяцьким вибігають на вулицю і хапають одного бешкетника в чорному кожусі. Навіть не розглядав в темряві особи бранця, хоча той і голосить жіночим голосом, голова заштовхує його в темну комору і замикає там.

 

Відправившись далі по селу, голова зустрічає сільського писаря із ще двома десятниками. Той повідомляє, що хлопці цілими купами співають сороміцькі пісні про голову, але він встиг схопити головного призвідника, одягненого в чорний кожух. Голова заперечує, що цей призвідник вже сидить у нього в коморі. Вони йдуть до коморі і, відкривши її, виявляють, що туди була посаджена схоплена помилково своячка голови. Та лає свого родича останніми словами. Компанія охоронців порядку відправляється подивитися, кого ж зловив писар. Відімкнувши хату, куди той засадив зловмисника, вони знову бачать перед собою ту ж своячку. Переляканий голова збирається підпалити цю присутню відразу в двох місцях «відьму». Своячениця насилу встигає пояснити, що тільки-но звільнившись з комори, потрапила в руки пустотливих парубків, які перенесли її до писаря, заодно звільнивши іншого сидів там в’язня.

Очолював хлопців під час усіх цих пустощів Лёвко підходить в чорному кожусі до сільського ставка і, насолоджуючись красою травневої ночі, впадає в дивну напівдрімоті. Дивлячись на відображення в ставку покинутого будинку сотника, він з подивом бачить: у ньому з’явилися двері і скляні вікна. Одне з вікон раптом розчиняється, і там з’являється прекрасна головка панночки-утоплениці. Маня Лёвко рукою, вона просить, щоб він знайшов серед її подруг підступну відьму-мачуху. Лёвко бачить, як із ставка на берег виходять інші утоплениці і починають, граючи, уявляти, як ворон ловить курчат. Козак зауважує, що одна із утоплених, зображуючи ворона, загоряється злісної радістю. «Відьма!», – Вказує він на неї. Обрадувана дочка сотника дає йому записку і каже, що якщо Лёвко передасть її батькові, то це допоможе йому одружитися на Ганні.

 

Лёвко відчуває щось на зразок пробудження. Все, що сталося біля ставка здається йому сном, проте отримана від утоплениці записка раніше лежить в руці. До одягненому в чорний кожух Лёвко з криками підбігають його батько-голова, писар, десятники і хапають його. Голова дивується, дізнавшись, що головний порушник спокою села – його власний син. Лёвко подає батькові записку. Розгорнув її писар дізнається почерк їх загальної начальника – комісара. У гнівних словах незадоволений головою комісар наказує йому одружити сина, Лёвко Макагоненка, на козачки Ганне Петриченковой і крім того починають мости на магістральний дорозі. За невиконання наказу комісар загрожувати зажадати голову до відповіді.

Лёвко тут же складає вигадану історію про те, що він нібито минулого вечора їздив до міста, зустрів там комісара, вилазив із брички, і отримав від нього записку. Батько обіцяє завтра ж справити його весілля з Ганною, а Лёвко подумки дякує добру панночку-утопленицю.

Посилання на основну публікацію