Есхіл «Перси» – аналіз

Точно відомо, що трагедія Есхіла «Перси» була вперше поставлена ​​на сцені в 472 р до Р. Х. і входила в тетралогію, яка до нас не дійшла і про яку можливі тільки невиразні здогади.

Есхіл зображує в цій драмі стан Персії безпосередньо після поразки Ксеркса у Саламина. У перській столиці Сузах хор старійшин хвилюється похмурими передчуттями внаслідок довгої відсутності Ксеркса, який пішов на війну з Грецією. Цей пригнічений стан посилюється приходом матері Ксеркса, Атосси, що розповідає хору про бачене нею в поганому сні і теж хвилюючої страшними передчуттями. І дійсно, тут же з’являється глашатай з докладною розповіддю про загибель перського флоту у Саламина і про страшні втрати, понесені перським військом, що викликає у хору і у Атосси стогони і сльози.

Тінь батька Ксеркса, що являється із загробного світу, Дарія, у всьому звинувачує сина і пророкує нове нещастя для Персії. Тут нарешті являється і сам Ксеркс, який свідчить вже своїм виглядом про поразку персів, і разом з хором виливає своє горе в грандіозному плачі.

Історичною основою трагедії є знамениті греко-перські війни, учасником яких був і сам Есхіл. За винятком окремих і незначних неточностей, «Перси» дають правильну картину стану обох сторін, що борються і значною мірою є першоджерелом для історії цього періоду Греції. Але Есхіл не хотів бути безпристрасним спостерігачем цих великих подій, вони перш глибоко пережиті ним самим, так само як і грецьким народом.

Передусім тут перед нами гарячий патріотизм. Цей патріотизм виправдовується в Есхіла особливою філософією історії, по якій самою долею і богом персам було призначене панування в Азії, а грекам – в Європі. Перси не мали ніякого права переступати межі Азії; і якщо вони переступили, це було їх трагічною зухвалістю (hybris), темною і злочинною, а греки захищали свою самостійність завдяки своєю мудрою «добромисністю» (sophrosyne), світлою і благородною.

Протиставлення Греції та Персії посилюється в Есхіла ще й протиставленням вільного народу, вільно будуючого свою долю, і східного народу, лежачого ниць перед деспотом і раболепно виконує волю цього останнього, всі його злочинні задуми. Есхіл не обмежується в «Персеї» загальнопатріотичними і загальнонародними ідеями. У боротьбі демократа і прихильника морської експансії Фемистокла з вождем воліли сухопутну війну аграріїв Арістідом Есхіл безсумнівно підтримував останнього. Цим і пояснюється, наприклад, факт висунення в «Персей» на перший план сухопутної операції на Псітталі під проводом Арістіда.

Нарешті, вся ця філософсько-історична, політична і патріотична концепція Есхіла доповнюється і релігійно-моральною концепцією, по якій Ксеркс, крім усього іншого, виявляється ще й руйнівником грецьких храмів, що насміхаються над грецькими богами і героями, не визнають нічого святого.

Посилання на основну публікацію