Есе на тему “Якими б я хотів бачити уроки малювання в школі?”

На факультеті ІЗО я опинилася завдяки своїй любові до малювання. Мене завжди заворожував процес, в кінці якого з-під моєї руки виходила щось витончене. Але до зародилася в мені колись у дитинстві любові до прекрасного велике відношення мають шкільні уроки малювання. Вчителька завжди приносила нам творчі роботи старших хлопців, свої картини, знайомила з творчістю відомих російських і зарубіжних художників, показуючи їхні картини і розповідаючи про їхнє життя. Ставши трохи старше, років у 11, я почала ходити до неї в студію, яку вона вела при школі. Вона дуже підтримала мене, коли я сказала їй, що збираюся в художню школу, дуже підтримувала і тоді, коли я ділилася з нею мріями про академію мистецтв. Я дуже цінувала і ціную в ній ця якість – здатність мотивувати на звершення, і для неї немає різниці, з яким учнем бути такою, а з яким немає, і найголовніше, все це щиро.

Вона відповідає всім моїм уявленням про те, яким може бути і повинен бути вчитель і педагог: передавальним знання та вміння і виховують цілеспрямованого, естетично «прищепленого» і добру людину зі своїх учнів.

А коли настане мій час переступити поріг класу, я буду робити все для того, щоб кожен раз діти несли з собою щось всередині, у своїй душі. Учитель – це орач, і кожне його слово колись дасть всход. Буду намагатися розвинути творчість, уява, ставлячи перед ними завдання, що змушують думати. Проводити конкурси, в яких всі будуть прагнути до перемоги і неодмінно все стануть переможцями. Перепробують максимум способів, що дозволяють себе виразити, від ліплення і аплікацій до малювання різними техніками і розписи традиційними візерунками. Словом, нудно не буде! Таким я бачу шкільний урок, незалежно від того, чому на ньому вчать. Три складові: дружелюбність, спадкоємність, мотивація, – те, що дозволить маленькому чоловічкові вирости в Великого.

Посилання на основну публікацію