Епілог і його роль в романі “Злочин і кара”

У романі Федора Михайловича Достоєвського «Злочин і покарання» епілог містить в собі дуже великий сенс, адже саме в ньому розкривається подальша доля героїв твору, а головний герой твору, Родіон Романович Раскольников, відкриває нам частинку своєї душі і свого внутрішнього світу. Неможливо переоцінити значення цієї частини роману, в якій Родіон Романович розкривається як персонаж з досконалою нової і чистої боку, своїм прикладом показуючи, що у кожної людини є шанс на нове життя.

Епілог «Злочину і кари» можна розділити на дві частини – подієву і безпосередньо психологічну. У подієвої частини Достоєвський розповідає нам, що відбувалося в житті Родіона Раскольникова після визнання в скоєному злочині. Засланий в Сибір після винесення вироку, Раскольников замикається в собі, не бажає ні з ким спілкуватися, і лише присутність коханої, Сонечки Мармеладової, дає головному герою сили рухатися далі. Життя інших героїв роману тече розмірено і передбачувано – Дунечка, сестра Родіона, виходить заміж за Разумихина, а літня Пульхерія Олександрівна, мати Раскольникова, вмирає, так і не дочекавшись зустрічі зі своїм сином.

У більш глибокої частини епілогу, яку, на мій погляд, можна назвати психологічної, Федір Михайлович впускає читачів в душу Раскольникова, відкриваючи нам світ його думок і переживань. Можна помітити, наскільки сильно змінюється Родіон Романович під час відбування покарання в Сибіру. Головний герой розуміє, наскільки він щасливий, адже у нього є кохана дівчина, з якою він проживе довге і щасливе життя, як тільки вийде на свободу, що попереду – довгі і довгі роки, які він може прожити так, як захоче. Виникає відчуття, що Раскольников, сліпий раніше, раптово прозріває – настільки кардинально змінюється його світогляд і ставлення до життя взагалі.

Крім усього іншого, в житті Родіона Раскольникова знаходиться місце і для релігії – звернувшись до християнства, Раскольников розуміє, що і у його душі є шанс на порятунок, незважаючи на той злочин, який він скоїв у хвилину душевного замішання. Його приваблює ідея життя в гармонії з самим собою, навколишнім світом і Богом, і саме це і допомагає головному герою роману остаточно навести порядок у власній душі, а Євангеліє стає вірним другом і вічним супутником Родіона Романовича протягом усього подальшого життєвого шляху.

Я вважаю, що твір Федора Михайловича Достоєвського «Злочин і покарання» показує читачам, що у кожного з нас є шанс змінитися на краще, і що скоєні помилки, нехай і найважчі, не ставлять хрест на долі людини, не виносять йому довічний вирок. Завжди є шанс на очищення, варто лише усвідомити свою готовність до цього, покаятися, понести своє покарання, а після, відродившись, продовжити своє життя, прагнучи проживати її в гармонії і балансі.

Посилання на основну публікацію