✅«Енеїда» Вергілія: аналіз

Поема Вергілія «Енеїда» – це епічний твір, що базується на римській міфології. Поема розповідає про легендарного Енея, троянця, сина царя Трої Пріама. Еней після падіння Трої заснував Римську державу.

Поема сповнена пафосу величі і гордості за Великий Рим. Еней зображений суворим воїном, основна мета якого – побудувати нову, потужну державу. Підстава Рима Енеєм подається як воля богів. Верховний бог Юпітер говорить про нащадків Енея:

«Я ж могутності їх не кладу ні меж, ні терміну,

Дам їм вічну владу.

І наполеглива навіть Юнона,

Страх перед якою гнітить і море, і землю, і небо,

Помисли всі зверне їм на благо, зі мною плекаючи

Римлян, світу владик, одягнене тогою плем’я.

Так я вирішив…»

Боги, згідно поемі, протегують Риму, а сам Еней – син богині Венери, що доводить божественне походження правителів Риму.

Образ Енея у Вергілія: це благочестива, цілеспрямована, відважна людина, яка присвятила все життя військовій справі.

Автор називає його «батько Еней».

Він вирішує складні проблеми створення нової держави. У цьому життєве призначення героя, приречення богів, і він з честю слід йому, виконує свій обов’язок. Поема завершується тим, що Еней, після довгих і тяжких випробувань, перемагає у війні Турна, на перешкоді створенню Риму.

Долею Енея керують боги. Заради високої мети і волі богів, Еней покидає кохану, царицю Дідону, яка вмирає від горя:

«Я був причиною смерті твоєї! Так клянусь ж зірками

І божествами небес і богами підземного царства,

Що проти волі твої берега я покинув, цариця!

Ні, веління богів (і воно ж мене примушує

Царство тіней обійти серед тернів в мороці глибокому)

Владно мене повело…»

Так говорить Еней, зустрівши в наслідку дух цариці під час подорожі в потойбічному світі, підземному царстві.

Поема Вергілія «Енеїда» була створена автором у часи найвищого розквіту Римської імперії. Вона прославляє Рим, його історичні корені, піднімає його велич. «Енеїда» стверджує ідею служіння державі, переважання загального над індивідуальним, перевагу патріотизму і обов’язку над особистими бажаннями і щастям окремих людей.

Посилання на основну публікацію