Едгар По «Падіння дому Ашерів» – короткий зміст

В осінній похмурий день – так починає свою розповідь Едгар По – я під’їхав до похмурому дому Ашерів, чий вигляд викликав нестерпне зневіру. Околиці цього старовинної будівлі не радували око: мертві стовбури висохлих дерев, очерет, розрісся на березі чорного і похмурого озера … Власник садиби, Родерік Ашер, в ранній юності був зо мною в дружбі і нещодавно надіслав листа з благанням приїхати і підтримати його серед гнітючого душевного розлади.

Всі члени древнього роду Ашерів відрізнялися витонченістю почуттів і художніми захопленнями. Тепер прізвище ця була близька до вимирання. Мені здалося, ніби саме повітря над будинком Ашерів був просякнутий духом тління. Стіни старовинної садиби вкрилися лишайником, однак кладка залишалася ще міцною, якщо не вважати однією ледь помітною тріщини, яка починалася під самим дахом і йшла по всьому фасаду.

 

Всередині будинок Ашерів дивував химерної середньовічної обстановкою. Слуга показав кімнату господаря. Родерік Ашер піднявся з кушетки і тепло привітав мене. Хвороба наклала на його обличчя відбиток мертвотної блідості, загострила всі риси й надала погляду дивне, напружене вираження.

Розмова Ашера був повний нервового збудження. Голос то звучав слабо і невпевнено, а то набував відгомін екстазу. Ашер розповів, що його вразив спадковий в їхньому роду недуга, який проявляється загостренням усіх почуттів і безліччю протиприродних відчуттів. На нього нападають і напади безпричинного жаху. За старовинним марновірству, Ашер був переконаний, що в його будинку гніздиться якась ворожа сила.

Посилання на основну публікацію