Духовна еволюція Євгенія Онєгіна

Новаторство роману «Євгеній Онєгін» в першу чергу пов’язано з тим, що Пушкін придумав новий персонаж в російській літературі – образ «героя часу». Доля Євгенія, його характер, схильності, звички визначені обставинами сучасної дійсності і кругом вічних загальнолюдських проблем, з якими він стикається.

Спочатку автор знайомить читачів з тим середовищем, яке сформувала особистість Онєгіна. Герой належить до вищого дворянського стану і отримав типову для нього освіта і виховання. Протягом восьми років він віддається дозвільного життя, що не обтяженої жодними серйозними обов’язками, потім починає прозрівати безглуздість свого існування.

Догляд Онєгіна від світського життя продиктований не банальною «російської нудьгою», а бажанням знайти нове застосування своїм силам, інший шлях розвитку. Він шукає його спочатку в Петербурзі, потім в селі, але не може подолати в собі холодний скепсис, душевну лінь і залежність від людського поговору. Зовнішня свобода не звільнила Євгена від помилкових думок і забобонів. Він знехтував дружбу, відкинув любов і лише після вбивства Ленського відчув перше глибоке переживання – «тугу серцевих докорів».

У заключній главі роману Пушкін продемонстрував читачеві новий етап у духовному розвитку Онєгіна. Після зустрічі з Тетяною в Петербурзі Євген зовсім змінився. Він вперше випробував справжнє кохання, але вона обернулася для нього серйозною трагедією: тепер Тетяна не побажала відповісти на його почуття. Тверезомисляча Онєгін вперше здійснив нерозумний вчинок, але не досяг бажаної мети. Пушкін залишає характер свого героя незавершеним, відкритим, підкреслюючи, що той готовий до зміни життєвих орієнтирів, але ще не вибрав для себе нову дорогу в житті.

Посилання на основну публікацію