Душевна криза Гоголя

В останніх числах січня Гоголя наздогнав новий душевну кризу. Поштовхом до нього стала звістка про смерть сестри поета Н. М. Язикова. Гогользамислюється про смерть. Його відвідують сумніви в корисності заново написаного ним другого тому. Він звинувачує себе в тому, що занадто загордився, не досяг морального досконалості, возмечтал стати рятівником людства. У своїх власних очах він перетворився на злочинця, який не тільки не прославив Росію, але і обмовив її. Ці думки привели Гоголя до висновку, що другий том не тільки його творча невдача, але й крах усього життя. Він зрозумів, що не зміг поєднати художню творчість з релігійним служінням.

У цьому, можливо, Гоголь зміцнився після бесід зі своїм духівником, священиком Матвієм Костянтинівським. Душевну кризу Гоголя настільки посилився, що письменник попросив про причастя Святих Тайн, через кілька днів в ніч з 11 на 12 лютого спалив другий том «Мертвих душ» (залишилися чернетки п’яти глав). Через десять днів після спалення рукопису 21 лютого 1852 Гоголь помер. Він загинув, розчавлений тяжкістю уявної провини.

Ховали Гоголя тисячі людей. Його відспівували в університетській церкві Св. Тетяни, звідти до місця поховання в Даниловому монастирі труну несли на руках професори і студенти Московського університету. Над могилою письменника був поставлений надгробний пам’ятник, на якому висікли напис зі словами із книги біблійного пророка Єремії: «Горьким словом моїм посміються».

Посилання на основну публікацію