«Дафніс і Хлоя»: опис і аналіз роману

«Дафніс і Хлоя» – роман Лонга. Написаний, на думку дослідників, приблизно в кінці II ст. н.е., в епоху Марка Аврелія або Коммода (більш точне датуванням знайти неможливо). Роман – умовне сучасне позначення жанру, справжнє – «пастуші розповіді», «пастуші історії»; імена героїв також обрані як поширені серед пастухів острова Лесбос, до якого приурочено дію.

Твір Лонга «Дафніс і Хлоя» сильно відрізняється від інших грецьких романів: його сюжет більш простий, практично відсутні рамкові конструкції (оповідання в оповіданні), у нього єдине місце дії, авантюрний елемент порівняно слабкий, зате набагато сильніше, ніж в інших, позначається вплив буколічного жанру (навіть в назві; буколічними уподобаннями пояснюється і те, що герої вибрали зрештою просте сільське життя, не спокусившись містом з його розкішшю і спокусами).

Що стосується актуальної для грецького роману традиції так званої нової комедії (сюжети з підкинутими дітьми і впізнавання їх згодом за особливими ознаками – сюжетний прийом, висхідний ще до Еврипіду, наприклад, в трагедії «Іон»), то вона присутня і в оповіданні Лонга, причому вельми сприяє вибудовування композиції роману.

Любовна інтрига описана з більшою докладністю і мистецтвом, ніж у творах того ж типу. Однак було б помилково вбачати в цих описах «психологізм» в сучасному розумінні слова і «реалізм» в майстерно збудованому оповіданні і тонкої стилізації. До безперечних достоїнств роману відноситься осяжний і не відволікаючий від основної дії склад героїв, що виявляє риси симетрії: Дафніс і Хлоя, їхні батьки – прийомні і справжні, що пояснюють юним пастухам їхні почуття старий Філета і досвідчена в любовних справах Лікеніон, суперник Дафниса Доркон і закоханий в юнака парасит Гнатон і ін.

Роман Лонга «Дафніс і Хлоя» користувався популярністю в новий час. Він справив значний вплив на новоєвропейську буколіку. Регент Франції Філіп Орлеанський створив гравюри для розкішного видання твору (XVIII ст.). Виключно високо цінував роман Гете. Д. С. Мережковський перевів твір на російську мову, написавши в якості передмови дослідження про символізм в «Дафніс і Хлоя». Його образи втілювалися і в балеті: постановка М. М. Фокіна (1912 г.) з В. Ф. Ніжинським і Т. П. Карсавіної в головних партіях; музика М. Равеля.

Посилання на основну публікацію