Микола Васильович Гоголь створив повість «Тарас Бульба». Цей твір, глибокий змістовний. Кульмінаційним моментом грандіозної епопеї козацького життя стає вбивство Тарасом власного сина Андрія.
Спробуємо розібратися, чому ж позитивний герой Бульба зробив такий жорстокий вчинок?
Починається повість тим, що до старого бувалого полковника Тараса Бульби приїжджають двоє синів-семінаристів – Остап і Андрій.
Обидва закінчили навчання в Київській академії. Батько, не давши навіть отямитися після дороги і побути з матір’ю, відвозить їх в Запорізьку Січ. Він чітко впевнений в тому, що його сини – справжні козаки вже на генетичному рівні.
Життя Запоріжжя було особливим, його характеризували свої власні суворі закони: жорстоко каралися ті, хто скоїв крадіжку або вбивство. А ось кари за боягузтво і зраду навіть не було прописано. Вважалося, що такого просто не могло статися.
В основі зради молодшого сина Андрія лежить банальна причина – юнак полюбив красиву панночку, втратив через неї голову і забув все те, чого навчав його батько. Молодий і гарячий козак заради своєї любові до прекрасної дівчини готовий піти на все, переступити всі заповіти своєї батьківщини. Він йде на бій проти друзів і рідних. І в такій ситуації можна знайти йому будь-яке виправдання? На мою думку, його просто немає.
Запорізька Січ зі всією військовою відвагою і суворим побутом не знала таких понять, як любов до жінки і жалість. Спалахнувша пристрасть до дочки противника, до полячки, викликала тільки подив і нерозуміння.
Є борг, і саме йому необхідно слідувати. А віддати перевагу почуттю – низько і не по-чоловічому. Тим більше що в даному випадку мова йде про ворога.
Фігура Андрія в повісті «Тарас Бульба» не висувається на перший план. Молодший син козака визнає свою провину перед батьком і товаришами, перед самою вітчизною, і приймає свою смерть тихо і спокійно і все ж з ім’ям коханої на вустах. Її він не зраджує, заради неї стоїть до кінця.
Тарас Бульба своїм вчинком виносить вирок не синові, а собі. Він, як батько, винен в такій поведінці Андрія. Серед загартованих в бойових битвах козаків, мужніх духом людей, молодший син виявився слабаком і зрадником. Чого не скажеш про Остапа, який до останнього подиху залишився вірним батьківщині.
Навіть в польському полоні, відчуваючи страшні муки, він не вимовляє жодного слова. На ешафоті не відтворює ні стогону. Подібна поведінка демонструє стійкість і мужність характеру старшого сина Тараса Бульби. І перед цими якостями не можна не схилятися.
Хоча яку потрібно мати сміливість, щоб заради коханої дівчини залишити рідних і друзів, переступити всі принципи, яким був так вірний? Напевно, однозначної відповіді, хто в цій ситуації правий, а хто винен, немає. Один брат гине за вітчизну, інший – в ім’я любові. І обидва по-своєму мають рацію.
А Тарас Бульба виступає вершителем долі, і він не міг вчинити інакше. Перед своєю совістю і честю його вчинок єдино вірний.
Loading...
