Чому Тарас Бульба вбиває свого сина?

Микола Васильович Гоголь створив повість «Тарас Бульба». Цей твір, глибокий змістовний. Кульмінаційним моментом грандіозної епопеї козацького життя стає вбивство Тарасом власного сина Андрія.

Спробуємо розібратися, чому ж позитивний герой Бульба зробив такий жорстокий вчинок?

Починається повість тим, що до старого бувалого полковника Тараса Бульби приїжджають двоє синів-семінаристів – Остап і Андрій.

Обидва закінчили навчання в Київській академії. Батько, не давши навіть отямитися після дороги і побути з матір’ю, відвозить їх в Запорізьку Січ. Він чітко впевнений в тому, що його сини – справжні козаки вже на генетичному рівні.

Життя Запоріжжя було особливим, його характеризували свої власні суворі закони: жорстоко каралися ті, хто скоїв крадіжку або вбивство. А ось кари за боягузтво і зраду навіть не було прописано. Вважалося, що такого просто не могло статися.

В основі зради молодшого сина Андрія лежить банальна причина – юнак полюбив красиву панночку, втратив через неї голову і забув все те, чого навчав його батько. Молодий і гарячий козак заради своєї любові до прекрасної дівчини готовий піти на все, переступити всі заповіти своєї батьківщини. Він йде на бій проти друзів і рідних. І в такій ситуації можна знайти йому будь-яке виправдання? На мою думку, його просто немає.

Запорізька Січ зі всією військовою відвагою і суворим побутом не знала таких понять, як любов до жінки і жалість. Спалахнувша пристрасть до дочки противника, до полячки, викликала тільки подив і нерозуміння.

Є борг, і саме йому необхідно слідувати. А віддати перевагу почуттю – низько і не по-чоловічому. Тим більше що в даному випадку мова йде про ворога.

Фігура Андрія в повісті «Тарас Бульба» не висувається на перший план. Молодший син козака визнає свою провину перед батьком і товаришами, перед самою вітчизною, і приймає свою смерть тихо і спокійно і все ж з ім’ям коханої на вустах. Її він не зраджує, заради неї стоїть до кінця.

Тарас Бульба своїм вчинком виносить вирок не синові, а собі. Він, як батько, винен в такій поведінці Андрія. Серед загартованих в бойових битвах козаків, мужніх духом людей, молодший син виявився слабаком і зрадником. Чого не скажеш про Остапа, який до останнього подиху залишився вірним батьківщині.

Навіть в польському полоні, відчуваючи страшні муки, він не вимовляє жодного слова. На ешафоті не відтворює ні стогону. Подібна поведінка демонструє стійкість і мужність характеру старшого сина Тараса Бульби. І перед цими якостями не можна не схилятися.

Хоча яку потрібно мати сміливість, щоб заради коханої дівчини залишити рідних і друзів, переступити всі принципи, яким був так вірний? Напевно, однозначної відповіді, хто в цій ситуації правий, а хто винен, немає. Один брат гине за вітчизну, інший – в ім’я любові. І обидва по-своєму мають рацію.

А Тарас Бульба виступає вершителем долі, і він не міг вчинити інакше. Перед своєю совістю і честю його вчинок єдино вірний.

Посилання на основну публікацію