Чому “Мертві душі” називають поемою?

Насправді питання про жанрову приналежність Мертвих душ є цілком однозначним. Твір є поемою остільки, оскільки автор відніс своє творіння саме до цього жанру. Якщо подивитися коментарі самого Гоголя, його листи соратникам по цеху, то спочатку він називає Мертві душі романом або повістю і тільки рідко поемою, але в подальшому переходить на визначення поема і надалі називає свою роботу саме так.

Тому і читачам і критикам, найімовірніше, слід було б називати Мертві душі поемою, подібно до того як вони з легкої пушкінської руки називають Євгенія Онєгіна романом, нехай і в віршах. Гоголь відчував приналежність Мертвих душ саме до жанру поеми і писав твір з цією думкою і до цього теж треба ставитися з усією увагою.

Звичайно, певна частка критичного мислення все-таки потрібно і якщо шизофренік називає табуретку столом, то навряд чи суть столу або табуретки від цього зміниться. Хоча питання тут все-таки дискусійне, але явно не відноситься до даної проблематики. Таким чином, для розуміння слід не просто спиратися на думку Гоголя, а й постаратися зробити більш-менш традиційний аналіз твору, визначити ознаки, які дозволили б (або навпаки не надали б таку можливість) назвати Мертві душі саме поемою, а не ментальним експериментом в рамках соціальної психології наприклад.

Отже, читачам доступний, як відомо, тільки перший том Мертвих душ, але все замислювалося більше і автор хотів зробити щось на зразок екскурсу по різним «світів» Росії. Про перший том він писав «хочу представити всю Росію з одного боку, але повністю».

З огляду на змістовну частину, ми розуміємо перша частина – своєрідний пекло, а поміщики – суть пороки людської душі. Далі гоголь хотів зробити чистилище і рай, які були б в наступних томах. Тільки така структура дає цілком ясний натяк на відому поему «Божественна комедія» Данте.

Знову повернемося до Пушкіну, який називає одне з головних своїх творів романом. Безумовно, Гоголь крім всього іншого перегукується з Пушкіним і робить щось навпаки, пише поему, але в прозі.

На завершення слід зазначити зміст, яке близьке до епічній поемі, що охоплює щось глобальне, але має в центрі головного героя, який слід через ряд пригод. Також зміст рясніє масою поетичних порівнянь і низкою образів, які прочитуються саме як вірші. При цьому через подібне «віршоване» розповідь насправді розкриваються справжні смисли.

Варіант 2

У чому полягає відмінність віршованого твору від прози? Багато хто скаже в наявність рими, але насправді йдеться про ритміко-рифмічного малюнку, який являє собою певне поєднання слів. Адже існують також і вірші зовсім без рими, щось схоже на прозу, записану в стовпець, але, тим не менше, що є віршами.

Насправді суть цього малюнка полягає в гармонії і певній рівновазі елементів. Подібно до того як на завершеною картині, якщо прибрати якусь деталь, то з’явиться дисгармонія.

Також, якщо з вірша або поеми прибрати хоча б одне слово, то в результаті структура повністю руйнується і конструкція стає неповною. З іншого боку, якщо ми прибираємо якесь слово з прози, то не завжди щось втрачаємо. У прозі нерідко є, скажімо так, якийсь словниковий наповнювач, який просто створює обсяг, подібно до того як розмовна мова (наше спілкування з іншими людьми) сповнена різними непотрібними оборотами, додатковими словами і вигуками.

Отже, якщо з поеми прибрати хоча б слово, то порушиться малюнок твору, деформується конструкція – такий зручний тест. Мабуть, тоді слід було б спробувати використовувати цей тест для твору Мертві душі і тоді ми досить легко побачимо, до чого твір ближче.

Звичайно, Гоголь і сам називав Мертві душі поемою і, ймовірно, не просто заради того щоб здаватися оригінальним. Тим більше, як відомо, спочатку він використовував слова роман і повість і тільки потім в листах до своїх сучасниками говорив про роботу над поемою, де хоче описати всю Русь. Досвідчений письменник, напевно, і сам згодом зрозумів наскільки поетичним стає його твір і на правах професіонала просто дав вірну класифікацію.

Якщо читати Мертві душі і спостерігати за способами опису та розвитку сюжету, то проза дійсно виглядає віршами. Опис житла і побуту кожного поміщика або, наприклад, прийому у міських чиновників. Всюди там використовується величезна кількість порівнянь і метафор, мова, безумовно, поетичний, який і складає поему.

На закінчення слід зазначити і зміст твору з його особливостями. Гоголь використовує головного героя, який пробирається через різні пригоди і формує тим самим епічний сюжет, що оповідає фактично про подвиги героя. Відповідно (зокрема, якщо враховувати передбачувані другий і третій том твору) перед нами епос, тобто епічна поема, створена в рамках традицій і канонів античності.

Таким чином Мертві душі є поемою, виходячи з основного змісту і структури оповідання, виходячи з визначення самого автора, і виходячи з особливостей використовуваної мови.

 

Посилання на основну публікацію