Чичиков в суспільстві

Образ Чичикова у Гоголя відразу гладшає, коли він потрапляє в суспільство пошляків. Це відбувається тому, що він завжди підладжується під тих людей, з якими має справу: він навіть говорить [3] і поводиться інакше в суспільстві Манілова, Собакевича і Коробочки. З першим Чичиков сентиментальничати, мріє, втирається в його чутливе серце; з другим він діловитий, і на недовіру господаря відповідає таким же недовір’ям (сцена з грошима і розпискою); на нешкідливу дурну Коробочку він кричить, обіцяє їй «чорта». Коли Чичиков виявляється в «суспільстві», він підробляється під «тон» цього товариства, засвоює ті манери, які тут вважаються «пристойними», – і тому для натовпу він завжди буде «пристойним», «добромисним», «приємним» … Він не піде, як Чацкий в «Лихо з розуму» Грибоєдова, проти цілої Москви, – політика Молчаліна йому зручніше і легше.

Чичиков розуміє людей і вміє справляти враження вигідне, – у другій частині «Мертвих душ» він зачаровує навіть розумного Костанжогло, недовірливого брата Платонова розташовує в свою користь. Крім того він обережний, – навіть у подвипітіі він уміє утримати свою мову від зайвої балакучості: обережності, очевидно, навчила його життя. Втім, іноді Чичиков помиляється: так помилився він у Ноздреве, помилився і з Коробочка. Але ця помилка пояснюється тим, що і у цих двох дійових осіб «Мертвих душ» такі своєрідні характери, яких відразу навіть Чичиков не прийшов.

Посилання на основну публікацію