Чичиков у Коробочки: аналіз епізоду поеми «Мертві душі»

У поемі «Мертві душі» Гоголя вдалося майстерно показати нам життя російської держави в середині 19 століття. Це час в історії характеризувався кризою кріпосного права, адже йшло час рятування від безмежної влади поміщиків над безправними селянами. І в цей час поміщики намагалися вхопитися за найменшу можливість, щоб продовжити своє безбідне існування за рахунок простих людей.

Свій твір Гоголь вибудував у формі подорожі головного героя – Павла Івановича Чичикова – від одного поміщика до іншого. Цей прийом дозволяє нам з головою зануритися і побачити життя простого російського людини в середині 19 століття з усіма його труднощами і нестатками.

І так, для здійснення своєї геніальної афери Чичиков відправляється в місто NN. Там він знайомиться з міськими чиновниками і поміщиками, і за короткий час знаходить славу порядної і ділової людини. Після чого кожен поміщик бажає бачити головного героя у себе в гостях. І Павло Іванович із задоволенням відвідує своїх нових знайомих, адже саме у них він планував скуповувати мертві душі.

Першим Чичиков відвідує поміщика Манілова, де здійснює досить вдалу операцію. Повертаючись від Манілова, кучер Чичикова відволікся, і їх кибитка з’їхала з дороги. Тільки до вечора подорожнім вдається доїхати до якогось селища. Це було село поміщиці Коробочки.

Настасья Петрівна Коробочка була досить заможною поміщицею. Як і багато скаржилася на поганий урожай і торгівлю, але в той же час безперервно збирала копієчку. Єдиним заняттям Коробочки була торгівля м’ясом, птицею, медом і пеньком. Пропозиція Чичикова її дуже зацікавило, адже обіцяло додатковий прибуток. Настасья Петрівна була навіть готова відкопувати тіла померлих селян, тільки щоб отримати прибуток. Звичайно, пропозиція Чичикова було для неї не звичайним, і вона довго не могла зрозуміти – навіщо йому мертві селянські душі.

У розмові з Коробочкою Павло Іванович веде себе вільно, він навіть дозволяє собі підняти на неї голос. Про Настасію Петрівну він думає, як про «твердолобих бабу», адже вона зовсім не розуміла його. Але для Коробочки важливо не продешевить в новому для себе справі. Вона навіть відмовляється здійснювати операцію, адже не знає реальної ціни мертвим душам. Чичикову все ж вдається схилити Коробочку на свою сторону. Правда йому довелося купити ще мед і пеньку. Після цього Чичиков покидає село Коробочки.

Гоголь відводить Коробочці особливе місце в творі. Вона стає символом накопичення і застою. Це підтверджує і той факт, що годинник в її кімнаті давно зупинилися і над ними клубочилися мухи. Вона збирала гроші заради грошей. Іншої мети в житті у Коробочки не було.

Але все ж, Микола Васильович вірив, що прийде час і душі таких людей відродяться. На підтвердження цих слів він створює образ птаха-трійки, яка стає символом великої Росії. Гоголь вірив, що колись наша країна зможе стати іншою.

Посилання на основну публікацію