Чехов «Вишневий сад», дія 4 – стисло

У жовтні старі господарі залишають своє колишній маєток, де нетактовне Лопахін, не дочекавшись їх відбуття, вже наказує рубати вишневий сад.

Багата ярославська тітка прислала Гаеву і Раневської трохи грошей. Раневська забирає їх все собі і знову їде до Франції до старого коханцеві, залишаючи дочок в Росії без коштів. Варі, на якій так і не одружиться Лопахін, доводиться піти економкою в інший маєток, а Аня складатиме іспит за гімназійний курс і шукати заробіток.

Гаеву запропонували місце в банку, проте все сумніваються, що за своєю ліні він довго всидить там. Петя Трофимов із запізненням повертається до Москви на навчання. Вважаючи себе «сильною і гордою» особистістю, він має намір в майбутньому «дійти до ідеалу або вказати іншим дорогу до нього». Сильне занепокоєння у Петі викликає, правда, пропажа його старих калош: без них йому немає в чому рушити в дорогу. Лопахін їде до Харкова, щоб з головою зануритися в роботу.

Розпрощавшись, всі виходять з дому і замикають його. На сцені наостанок з’являється забутий господарями 87-річний лакей Фірс. Бурмочучи щось про минуле життя, цей хворий старий лягає на диван і затихає в нерухомості. Вдалині лунає сумний, завмираючий звук, схожий на лопання струни – як якби щось у житті пішло без вороття. Настала тишу порушують лише стуки сокири в саду по вишневому дереву.

Посилання на основну публікацію