Чехов «Палата № 6», глава I – короткий зміст

У лікарняному дворі стоїть невеликий флігель, оточений лісом реп’яха і кропиви, оштукатурена, з іржавої дахом. Це – палата № 6, приміщення, де утримуються божевільні.

У сінях палати лежить на купі старих матраців і халатів сторож Микита, старий відставний солдат. Його обличчя з червоним носом має вираз степовій вівчарки. Найбільше на світі Микита любить порядок. Він б’є схиблених по обличчю, по грудях, по спині, по чім попало, і впевнений, що без цього не було б тут порядку.

За сіньми знаходиться велика кімната з закопченим стелею, де стоїть страшний сморід. У ній на ліжках лежать п’ятеро божевільних. З них першим привертає погляд жид Мойсейка, невгамовний живий старий з гострою борідкою, який втратив розум років двадцять тому, коли у нього згоріла шапкова майстерня. Йому єдиному, як нешкідливому дурачку, дозволяють виходити з палати і навіть гуляти в місті, де він збирає милостиню.

Поруч з ним лежить Іван Дмитрич Громов, чоловік років тридцяти трьох, з благородних, колишній чиновник, одержимий манією переслідування. Гримаси його дивовижні й болючі, але тонкі риси обличчя розумні і інтелігентні. Вони висловлюють глибокі душевні страждання. Він часто ходить з кута в кут палати № 6, при цьому раптово зупиняється і неначе хоче сказати своїм товаришам щось дуже важливе. Часто він і починає говорити. У промовах його переважають теми про людську підлості, про насильство, зневажає правду, про майбутню прекрасного життя.

Посилання на основну публікацію