Чехов «Будинок з мезоніном», глава 3 – короткий зміст

Роздратування незабаром довело Лідію до словесної перепалки з гостем. Раз вона стала різко засуджувати художника за те, що той лише малює пейзажі і нічого не робить для поліпшення життя народу. Той заперечив, що громадський питання його, навпаки, дуже хвилює. Але він воліє покращувати не матеріальне, а духовне буття людей. Народ пригнічений непосильною працею, через якого ніколи подумати про душу. Тим часом, вище покликання кожної людини – в постійному шуканні правди і сенсу життя. Потрібно полегшити ярмо нижчих класів. Потрібно, щоб усі міські та сільські жителі погодилися порівну поділити між собою працю, який затрачається людством на задоволення фізичних потреб. Тоді на кожного, може, довелося б не більше двох-трьох годин на день, а весь інший час можна було витратити на піднесення краси життя. Нинішня ж діяльність «прогресивних матеріалістів» майже марна. Мужикам сунуть книжки з жалюгідними настановами і примовками, але вся ця грамотність дозволяє читати тільки вивіски на шинках та зрідка книжки, яких в селі не розуміють. Медичні пункти в селах примітивні, але й за книжки, і за фельдшерів селянам доводиться додатково платити. Від цього зростає обсяг їх праці, який породжує більше хвороб, ніж виліковують фельдшера.

Ліда слухала художника невдоволено, але заперечити знайшлася лише обвинуваченням, що «подібні речі говорять, коли хочуть виправдати свою байдужість». Гість попрощався і пішов додому.

Посилання на основну публікацію