Чарльз Вільямс “Як по лезу” – аналіз

У маленьких американських містах трапляється всяке. Часом їх відвідують люди сумної долі. Тоді спокійне життя наповнюється подіями. Якось в один з таких містечок приїхав головний герой твору “Як по лезу”, влаштувавшись в контору з продажу автомобілів. Не маючи за душею нічого, крім злочинних задумів, він задумає підпалити ветхий склад і пограбувати банк, щоб виїхати в Південну Америку, більш не відчуваючи потреби. Але нічого просто так не трапляється – за все потрібно було відповідати, якщо не за суворістю закону, то на догоду чийсь зацікавленості. Підступність адже проявляється по кожному, в тому числі і заради необхідності відплатити по заслузі.

Головний герой хамоват. Він цілує дівчат, якщо того бажає. Без сорому їх затискає. Може побити неугодного. Не здатний на здійснення благих вчинків, він намагається не надавати здійснюваних їм дій розголосу. Будучи людиною новим, він намагається не підпадати під підозрою поліції. Однак, задумане пограбування банку не стане для нього вигідною справою. Життя завжди підносить сюрпризи. Начальник контори хворий серцем, усвідомлює близький кінець, тому шукає кому передати бізнес. Краще людини, ніж головний герой, годі й шукати. Але банк-то вже пограбований, значить настала пора відчувати докори сумління, шкодуючи про поспішному втіленні тепер марного.

Перебуваючи під постійним підозрою, не знаєш, кого слід остерігатися. Позбавлений можливості вільно пересуватися, головний герой стає жертвою підступів інших зловмисних людей, які бажають вигоду суто для себе. Доводиться міняти плани, підлаштовуючись під накладаються на тебе вимоги. Бажаючи любити молоду і красиву, опинишся змушений вступити в шлюб з жінкою у віці і супротивної властивими їй помислами. Може доведеться вбити будь-якого людини, побоюючись його довгого язика. А може доля піднесе подарунок у вигляді місця директора банку, який колись і був пограбований. Знати б заздалегідь про майбутні випробування, так жити міг спокійно, бо все в кінцевому підсумку саме прийшло в руки.

Необхідно навантажити дію мораллю. Вільямс часто до цього вдається. Її суть в досягненні головним героєм бажаного результату, але за умови, що досягнуте звернеться в пил, варто громадськості дізнатися про скоєних ним проступки. У США це робиться просто, стаючи причиною душевних мук. Маючи потрібне для райського існування, знаєш про готових відкритися дверях пекла. Варто певній людині померти, як заготовлене їм лист для влади досягне адресата. Від відплати нікуди не дітися, як не ходи по лезу, уникнути наслідків не вдасться.

Говорити про симпатичності головного героя не доводиться. Він викликає відторгнення з перших сторінок, незмінно посилюючи це почуття до завершальної глави. Читачеві може бути прикро, що такому герою взагалі дозволяється відчути коротку мить перемоги, якими б наслідками той не погрожував. Що робив протиправні дії, що забув про повагу чужого людської гідності, не можна було давати навіть малого відчуття досягнутого. Нехай він виявиться в очікуванні електричного стільця, але жити він буде в розкішних умовах і при грамотному підході завжди знайде спосіб уникнути покарання. Тільки Вільямс твердо впевнений – піти від американської виконавчої системи покарань нікому не дано. І намагатися не варто, належного статися ніяк не уникнути.

У кожної дійової особи був власний секрет, дбайливо зберігається від інших. Головний герой не гірше і не краще інших, але саме від його особи велося розповідь. Тому йому доводиться усвідомлювати вчинені гріхи, а не іншим. Розповісти історію допустимо від кожного з них, незмінно знаходячи схожі риси в поведінці.

Посилання на основну публікацію