Бунт селян проти несправедливості: за романом «Дубровський»

У грандіозному за задумом і втіленням романі «Дубровський» Олександр Сергійович Пушкін описав не тільки свавілля і самодурство знатних дворян, а й побут селян-кріпаків.

В основу сюжету роману покладено сварка двох поміщиків, що жили по сусідству, Кирила Петровича Троєкурова і Андрія Гавриловича Дубровського. Останній – благородна людина, яка судить про людей не по титулів і станом, дворові селяни для нього, перш за все, особистості, він не вважає їх рабами, які не мають ні на що права. Чого не скажеш про Троєкурова. Примхливий пан Кирило Петрович взагалі не бере до уваги той факт, що кріпосні теж люди, ставиться до них грубо і жорстоко, вважаючи, що цінність їх існування тільки в тому, щоб служити поміщику.

Рішення повітового суду про перехід всіх селян Дубровського у власність Троєкурова викликало хвилю обурення. Дворова челядь, що багато чула про вдачу Кирила Петровича і його зверненні з прислугою, не бажала йти від колишнього господаря, яким після смерті батька став молодий пан Володимир Дубровський.

Несправедливість судового рішення, нападки і огидна поведінка Шабашкина викликали агресію і невдоволення в серцях людей, вони хочуть розправитися з прибулими в будинок приказними. І хоча Володимир їх відмовляє від цього страшного вчинку, багато хто не хоче коритися, адже доля все одно вирішена, і змінити нічого не вдасться.

Та й сам він раптом змінює своє рішення. Спочатку молода людина хотіла тихо попрощатися з рідними місцями і піти. Але листи матері змусили згорнути з наміченого шляху і підпалити пологовий будинок, щоб не віддавати його на розорення чужим, стороннім людям.

Бунт в серце юнака, породжений небажанням осміяння пам’ятних для нього речей, підтримали всі дворові люди. Будинок зі сплячими в ньому прикажчиками горів, і ніхто не став їх рятувати. Зате коваль Архип, ризикуючи згоріти у вогні, кинувся на допомогу кішці, яка металася по даху, не знаючи, як опинитися в безпеці.

Родовий маєток перетворилося на попелище. Після цього випадку в околицях стала розбишакувати зграя, яка грабувала тільки багатих і знатних людей. І на чолі неї стояв Володимир Дубровський, який переступив межу між добром і злом і встав на захист бідних, принижених і ображених. До нього приєдналися всі ті, хто прагнув справедливості, хто бажав боротися за неї з останніх сил.

Протест селян проти самодурства і жорстокості Кирила Петровича Троєкурова знаходить відгук у душі Володимира, адже це і його заклятий ворог. Він готовий все своє життя покласти на те, щоб помститися цій людині за смерть батька. Дубровський всім серцем ненавидить і чиновників, готових заради грошей на все: обманювати, підтасовувати факти, переробляти документи.

Бунт в душі народу, тим більше ще й під проводом молодого і благородного юнака неодмінно повинен був вилитися в боротьбу, що і сталося на сторінках роману.

Але за законом жанру перемогти має добро, тому Олександр Сергійович закінчує свій твір зникненням банди, залишаючи можливість додумати, що настане час, коли вона знову встане на захист простих і чесних людей.

Посилання на основну публікацію