Авторська позиція в романі «Обломов»

З самого почав, автор роману «Обломов» хотів висловити своє ставлення до тієї навколишнього його життя, до кріпосного права, яке зневолило все навколо. У своєму головному герої, І.О. Гончаров хотів об’єднати якості людини того часу.

Перший том роману автор присвячує дитинству маленького Іллі. Він докладно описує всі ті обставини, які в наслідок і зробили з активного і швидкого хлопчаки, ліниве і апатичний істота.

В продовження роману ми спостерігаємо за змінами, які відбуваються з особистістю Іллі Ілліча. Потрапляючи і продовжуючи жити в міському світі, автор показує поганий вплив суспільства на образ Обломова. Використовуючи сон Обломова, автор творчо знайомить читача з тим світом, який панував в ті часи. Були пани поміщики, яких в житті мало що хвилювало і селяни, які постійно працювали, не піднімаючи голови на благо свого господаря. Багато було ледачих і бездіяльних людей в тому суспільстві. Але, такі фігури, як Штольц, теж знаходилися.

Його натуру автор робить абсолютно протилежною образу Обломова. Поява цих двох героїв в романі, допомагає Гончарову дати докладний опис і характеристику та одного, і іншого. І що найцікавіше, такі протилежні образи дружні між собою. Але як? Чому Обломов вибирає в свої товариші саме Штольца. Та тому що його ранимою і боязкою вдачею потрібна сильна і впевнена підтримка. А таку підтримку міг дати саме Штольц. Тоді, чому ж Обломов привертає такого працьовитого, правильного, серйозної людини. Саме тому, що сутність Іллі Ілліча, його душа були чисті. Ми бачимо, що автору симпатичні обоє героя.

Величезне значення в вираженні позиції автора грає Ольга – кохана Обломова. Природно, відносини Іллі Ілліча і Ольги приречені на поразку. Не було з боку жінки щирою, справжнього кохання. Але, її образ допомагає І. Гончарову відкрити перед нами Обломова зовсім з іншого боку. Виявляється, за його лінню і апатичність, ховається досить багато хорошого і позитивного.

В кінці роману ми дізнаємося, що долі двох героїв Гончарова складаються досить добре. А це ще раз підтверджує наші домисли про те, що автор дуже добре поставився до персонам і Обломова, і Штольца.

Посилання на основну публікацію