Автор-оповідач в літературі

Нерідко розповідь у творі ведеться від першої особи. В цьому випадку в ролі оповідача виступає сам автор, іменований автором – оповідачем. Він особисто спостерігав події, які описує у своєму творі. Автор-оповідач не переходить до складу персонажів, він тільки спостерігає те, що відбувається, оцінює події і їх учасників. Так, Максим Максимович добре знайомий з Печоріним, може багато розповісти про нього.
Іноді автор – оповідач волею автора перетворюється в Оповідача (написання з великої літери підкреслює його рівноправне становище в тексті). Оповідач наділяється характером, забезпечується певними манерами, власним характером.

Образ автора поєднує в собі всі образи літературного твору – і оповідача і дійових осіб, втілює саму суть твору.

Перший образ автора у вітчизняній літературі створений в «Євгенії Онєгіні», він входить в загальне коло персонажів на рівних умовах, бере участь у дії, пояснює те, що відбувається, дає оцінки, коментує події. Читач спостерігає його автором -повествователем, автором – персонажем, автором – ліричним героєм.

Персонаж. Жодне літературний твір не може існувати без персонажів, за допомогою яких розвивається сюжет. Персонаж може бути головним або другорядним. Крім активного особистої участі в дії, персонаж може бути представлений читачеві іншим дійовою особою або автором. Центром уваги може бути в деяких творах один персонаж (Рудін, Печорін), в інших – відразу кілька ( «Тихий Дон»).

Інтер’єр в творі художньої літератури зображує внутрішню обстановку (кажучи сучасною мовою – малює дизайн приміщення).

Автори часто використовують опис домашньої обстановки для характеристики дійової особи, посилюючи емоційне сприйняття тексту. Наприклад домашня обстановка в «Війні і світі» характеризує внутрішній світ мешканців будинку.

Характер літературний. Будь-який твір складається з кількох складових, в тому числі – з характерів, людських образів. Літературний характер несе в собі щось єдине, індивідуальне і неповторне, що відноситься тільки до конкретного образу твору. Характер є однією з головних складових частин твору в цілому.

Тип – герой літературного твору, такий собі збірний образ, що увібрав в себе явище часу, історичного моменту, громадського події, і т.д.

Прикладом літературного героя, за яким можна судити про людей, що не знайшли спільної мови з суспільством, відкинутого, незрозумілого, можуть служити Печорін або Онєгін.

Герой ліричний – ліричний образ поета, чий внутрішній світ розкривається через стан душі чи переживання в будь-якої конкретної ситуації.

Якщо точніше – це одне з можливих проявів авторської свідомості. Ліричний герой може мати власну біографію, іноді – змальований в загальних рисах зовнішній вигляд.

Посилання на основну публікацію