Аполлодор “Міфологічна бібліотека” – аналіз

Чи Аполлодор Афінський написав працю, відому нині під назвою “Міфологічній бібліотеки”, або цим перейнявся хтось інший, важливо інше – до нас дійшов текст, який повідомляє відомості про міфи стародавніх греків. Автором були в короткій і ємною формі узагальнені істотно важливі фрагменти минулого, зібрані ним з різних джерел, в тому числі і того, від чийого імені Бібліотека написана. Тепер ця праця складається з трьох книг, а також додаткової частини, званої Епітома, оскільки вона складається з посилаються на Аполлодора інших праць: Ватиканська Епітома, Сіббаїтські фрагменти, твори Зенобій і Цеца.

Пряма хронологія в “Міфологічній бібліотеці” відсутня. Початком всього став Уран. Подальша історія добре відома цікавиться міфами. Важливо відразу обумовити, укладач Бібліотеки намагався дотримуватися родоводів, тобто взявши чийсь рід за основу для викладу, про нього розповідається від предків до останніх гідних згадки представників. Так перша книга підводить читача до походу аргонавтів, друга – до подвигів Персея і його онука Геракла, третя – про все інше, а разом з Епітома оголошує передумови Троянської війни, розповідає про самому протистоянні і заключних поневіряння учасників конфлікту.

Уважний читач знайде в тексті ряд дивовижних моментів. Наприклад, згадуваний у багатьох джерелах Стародавнього світу потоп, який отримав у греків прізвисько Девкаліоновим потопу, є не таким нищівним катаклізмом, як це прийнято думати. Крім “єдиного” вижив Девкаліона, аналогічно йому продовжували бути здоровим люди у всіх куточках світу, що безпосередньо випливає з наведених Аполлодором родоводів. Варто погодитися, що трактувати подібні події можна по різному, що Аполлодор не може служити джерелом істинно вірного відображення минулого. Крім потопу в тексті “Міфологічній бібліотеки” виникають інші розбіжності, на зразок твердження, ніби Атріди Агамемнон і Менелай є онуками Міноса, правителя Криту, після з’являючись в більш звичних читачеві обставин.

Переказувати зміст Бібліотеки не потрібно. Потрібно самостійно виробити власне розуміння перерахованих в ній свідоцтв, тоді вийде створити загальну картину колись відбувалося насправді, або став результатом народних переказів і численних втручань плідно працювали над їх спотвореннями драматургів. Однак, загальна картина все одно не складеться, оскільки в достатку наявних нюансів, кожен читач на свій лад буде трактувати текст, приймаючи ту точку зору, що виявиться ближче його власним бажанням.

Припустимо, дійсно спочатку був Уран, від нього пішов Крон, після Зевс і олімпійські боги, в запалі постійної боротьби за владу і задоволення похоті творили міфічну історію. З’явилися перші люди, стали розселятися. Стався потоп. Почали розквітати осередки культури на Пелопоннесі, Аттиці і Криті. Народжувалися герої, відбувалися подвиги. Герої обзаводилися дітьми, вже їх потомство вступало в криваві чвари за право володіти землями предків. І ось тепер можна ознайомитися з дістався нам спадщиною у вигляді збережених міфів. Звернути увагу є на що, особливо коли звертаєшся до текстів не з метою їх прочитати, а вивчити і проаналізувати. Праця Аполлодора тому послужить однієї з вихідних точок. Почавши з “Міфічної бібліотеки”, знаєш в яку сторону бажаєш рухатися.

Звичайно, однією Бібліотекою обмежуватися не можна. Вона сама по собі – компіляція ранніх свідчень, в тому числі і художнього спрямування. У тій же мірі будуть корисні трагедії Есхіла, Софокла та Евріпіда, епічні поеми Гомера і, куди ж без них, пізні переробки у виконанні римських і візантійських авторів. У сукупності буде отриманий той варіант бачення минулого, яке побажає уявити собі читач.

Посилання на основну публікацію