«Антігона» – зміст трагедії Софокла

Трагедія «Антігона», короткий зміст якої представлено нижче, розповідає про складні взаємини царівни, її братів, царевича і самого царя.

Повчальний сюжет твору давньогрецької міфології допомагає зрозуміти, що закон, написаний на небесах, вище людського.

Історія створення трагедії Софокла

Трагедія створена як продовження розповіді про життя царя Едіпа, який не розумів, що творить. Продовження оповідає про життя його дітей, розвивається після смерті царя.

Головні герої та їх характеристика

У творі беруть участь такі персонажі:

  • Антігона – дочка царя Едіпа, головна героїня, яка вирішила поховати брата, порушивши тим самим указ царя.
  • Креонт – цар, який наказав стратити царівну після смерті її братів.
  • Етеокл і Полінік – ворогуючі брати Антігони, які загинули на полі бою, не змогли поділити владу і трон, що залишився після смерті батька.
  • Ісмена – друга дочка Едіпа, яка не підтримала Антігону, не стала їй допомагати, вважаючи себе занадто слабкою.
  • Ерот – син царя, наречений Антігони, який покінчив життя самогубством, дізнавшись про несправедливе рішення батька стратити наречену.
  • Якщо розповідати коротко, то автор написав кілька творів, які оповідали про батька Антігони, його вчинки, за які він поніс покарання – виколов собі очі.
  • Антігона – плід інцесту, її батько вбив свого батька і одружився на матері. В результаті кровозмішення у нього народилося 4 дітей: 2 сина і 2 дочки.

Брати ворогували між собою і після смерті батька не змогли поділити трон і владу. В результаті загинули обидва в бою. З цього і починається історія, яка повністю розкриває суть трагедії.

Короткий зміст трагедії «Антігона»

Якщо читати твір, не знаючи передісторії, то складно зрозуміти, в чому його суть.

Якщо говорити коротко, то після смерті брата Антігона вирішує поховати його, не звертаючи уваги на указ, який видав ЦАР Креонт. Саме Креонт править у Фівах після смерті одного з братів Антігони – Етеокла.

Його ховають з почестями, а ось Полінік, другий брат царівни, після загибелі залишається гнити. Його тіло оплакують обидві сестри, але вирішується на дії Антігона. Вона намагається намовити Ісмену, але вона відмовляється їй допомогти.

Тіло Полініка охороняє варта, але при зміні варти стражники виявляють, що труп присипаний землею. Один зі стражників повідомляє про це царю, він приходить в лють і загрожує вісникам і стражникам страшною розправою.

Цар наказує виявити порушника закону і привести його живцем до нього. Антігону виявляють через кілька годин, вона знову приходить до тіла брата і засинає його землею.

Цар приходить в сказ і загрожує Антигоні страшною розправою – він замурує її живцем. Царівна своєї провини не заперечує, вигороджує сестру і говорить про те, що правитель порушив не людські, а Божі закони.

Образ дівчини волає співчуття, її намагається виправдати не тільки народ, а й наречений, царевич Ерот – син Креонта. Але його мудрі і справедливі слова не вражають батька, він не змінює свого рішення. Царевич протестує і каже, що готовий померти разом з нареченою.

Напередодні страти Антігони до царя приходить сліпий провидець, каже, що його рішенням не задоволені боги. Креонт під тиском змінює вирок, але пізно. Антигону вже стратили, а разом з нею загинув і його син, царевич.

Дружина царя вислуховує Вісника мовчки, потім йде і кидається на меч. Про що Креонту тут же повідомляє Вісник. ЦАР залишається в засмучених почуттях, плаче і вторить, що закон богів вище, ніж закон людей – повна антигонія. У цей фрагмент правителю вторить хор.

Аналіз твору

Жанр твору визначається, як трагедія. Суть полягає в тому, що не варто йти проти моралі, нехтувати людськими почуттями, ставити гордість понад усе.

ЦАР уявив себе всесильним, вирішив суворо покарати сестру, яка шанувала пам’ять брата, оплакувала його і присипала тіло землею.

Більш детально можна вивчити трагедію, якщо прочитати її. Текст можна знайти на онлайн-сервісах, він є і в аудіо варіанті. За мотивами трагедії поставлена не одна п’єса. Можна подивитися трагедію в Театрі Музики і поезії.

Посилання на основну публікацію