Аналіз вірша “Зірки” Єсеніна

Вірш Зірки поет написав в 16 років, зовсім молодим, коли навчався в церковно-приходській школі. Проте, така банальна тема могла здаватися надмірною простий для його часу, але, наприклад, в епоху розквіту російської класичної поезії і навіть в період романтизму, цілком стала б прийнятною і здобула інтерес публіки.

В цілому, вірш відповідає саме романтичним настроям. Ліричний герой відкидає земний світ, його погляд спрямовується до інших сфер, він проникає в сферу небес і починає діалог із зірками, які є сховищем глибоких думок, могутності і знання. Цей діалог передбачає отримання відповідей, які могли б допомогти герою краще зрозуміти цей світ.

Досить часто повторюване слово зірки створює певний характерне звучання і малює картину неба з великою кількістю дрібних зірок, які так ваблять і також ніжно пестять головного героя. Мабуть, для міського жителя зараз важко уявити таке небо, воно є здебільшого прерогативою сільських жителів, але Єсенін міг вдосталь милуватися на ці небеса і вести з ними діалог.

Багато запитування героя є здебільшого риторичними, вони ймовірно і не вимагають відповідей як таких. Перед нами просто спосіб опису світу, спосіб молодої людини осмислити якісь феномени і величини, які виглядають неосяжне і переважаючими можливості розуміння. При цьому в заключних рядках поет іде в своєрідну сентиментальність, він говорить про зірок, які притягують і пестять і в цьому насправді також полягає і рішення щодо спроби осмислити дійсність.

Можливість з’єднатися, спілкуватися на чуттєвому рівні з величчю світобудови стає для поета оптимальним рішенням. Він продовжує бачити не тільки могутні і масивні зірки, а й зірки ніжні і такий рівень розуміння дозволяє стати гармонійною частиною світобудови.

Наявність деякого розуміння творчості Єсеніна дозволяє відразу зрозуміти при прочитанні вірші Зірки – воно відноситься до раннього періоду творчості, автор повністю не дозрів, мотиви і цього твору віддають деякою дитячістю.

Посилання на основну публікацію