Аналіз вірша Жуковського «Вірність до труни»

Василь Жуковський прославився не тільки своїми одами, що оспівують представників царської династії, а й баладами. Саме цей поет став одним з родоначальників російського романтизму, несучи в літературу західні традиції, які були адаптовані для сприйняття російських читачів.

Сам Жуковський вважав себе послідовником Карамзіна, що дотримується ідей сентименталізму. Однак це не поміщало улюбленцю імператриці Марії Федорівни створювати дуже чуттєві і зворушливі твори, що прославляє одне з найбільш великих почуттів на землі – любов.

Саме в такому ключі витримана балада Жуковського «Вірність до труни», написана в 1818 році. Існує версія, що цей твір народилося під враженням від спілкування з майбутньою російською імператрицею Олександрою, уродженої прусської принцеси Шарлоти, яка навчалася у поета основам російської мови і розповідала йому про культуру своєї країни. Тому не дивно, що ключовою фігурою балади є лицар Рогер, який збирається «за віру, честь і батьківщину битися». Однак, вирушаючи на ратну битву, він залишає будинку молоду дружину, якій клянеться: «Я буду вірний до кінця свободу, мужності і милою». Згодом ця строчка рефреном проходить через весь вірш, немов би нагадуючи читачам, що його герой стримав своє слово навіть незважаючи на те, що йому довелося розплатитися за дану обіцянку життям. В нерівній битві він загинув, прийнявши «почесть лайливого вінця», але не змінив своєї обіцянки зберігати вірність принципам, які стали для нього життєвим девізом.

Кожна балада має свою мораль, яка підводить риску під твором. У разі з віршем Василя Жуковського його суть передає заголовок, який вітає вірність до труни. Саме такими якостями, на думку автора, повинен володіти справжній воїн, який йде захищати свою землю, будинок і сім’ю. І саме вірність обраній життєвій позиції забезпечує подібним лицарям безсмертя душі і вічну пам’ять, тому що про них складають легенди і балади, які передаються з покоління в покоління, вихваляючи подвиги вірних захисників. При цьому сама смерть не лякає таких героїв, її вони сприймають лише як звільнення від даних зобов’язань і можливість відправитися в незвідане і чарівне потойбічне подорож, куди «мрія давно його летіла».

Посилання на основну публікацію