1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Література
  3. Аналіз вірша «Заповіт» (М. Ю. Лермонтов)

Аналіз вірша «Заповіт» (М. Ю. Лермонтов)

Багато хто вірить, що деякі обдаровані люди можуть передчувати свою смерть, що виражалося в їхній творчості. Вірш Лермонтова «Заповіт» багатьма розглядається саме як подібне пророцтво, ознака того, що поет передчував свою ранню смерть. Але в той же час це сумна і зворушлива історія про смертельно пораненого солдата.

Історія створення

Вірш було написано в 1840 році, коли поета вже вдруге заслали на Кавказ. Всі друзі автора залишилися в столиці, а на Кавказі він так і не зумів завести близькі зв’язки з будь-ким. Батьки поета вже давно мертві, і він переживає, що після смерті ніхто і не згадає про нього. Оскільки Михайла Юрійовича заслали на гарячу точку, він думав про свою загибель з холоднокровністю і визначеністю солдата в бою.

Лермонтов помер через рік, і деякі вважають цей вірш пророчим. Можливо, саме так поет представляв своє майбутнє.

Жанр, напрямок і розмір

Вірш написаний в характерному для Лермонтова напрямку – романтизмі. У наявності всі ознаки: сумний настрій, фаталізм, мотиви смерті і самотності.

Розмір неоднорідний: чотиристопний ямб чергується з різностопний. Те ж можна сказати і про римі: вона то перехресна, то порядкова. Римуються частки, займенникові іменники і невизначені займенники. Така побудова вірша допомагає передати простонародну мова, показати, що герой – звичайний солдат.

Образи і символи

Ліричний герой – звичайний солдат, який отримав смертельне поранення і, знаючи, що вмирає, дає кілька розпоряджень одного, на словах передаючи йому своє своєрідний заповіт. Він просить не говорити про смерть батька і матері, але просить передати цю звістку колись любимої ним жінці, яка, як він упевнений, не відчуває до нього ніяких почуттів. Він упевнений, що нікому буде переживати про його смерті. Ймовірно, герой – простий селянин, і військова служба зламала йому життя. Можливо, він ще молодий, але вже ховає себе, так як військовий обов’язок не залишає йому шансу на повернення.

Незважаючи на низький соціальний статус героя, в ньому ми дізнаємося самого автора, який натякає на свій сумна доля. Багато хто сходиться на думці, що через ліричного героя і його долю Лермонтов хотів не просто торкнутися сердець читачів, а й передати власне заповіт, так як вважав, що і йому уготована схожа доля. Наприклад, таємнича сусідка – це перша любов Михайла Юрійовича, Варвара Лопухіна, яка вийшла заміж за багатого поміщика. Батьки автора вже померли на той час, залишилася лише бабуся, яка через похилий вік могла не дожити до звісточки про кончину внука.

Теми і настрій

Основна тема – смерть. У ній автор бачить закономірний підсумок свого життя, яка нікому не потрібна. Він каже про загибель спокійно і навіть байдуже, як ніби йому наплювати на те, чим закінчиться черговий бій. При цьому він іронічно зауважує, що «чесно помер за царя». Чому іронічно? Та тому, що сам цар послав його на бійню, і військове справа поет ненавидів, тому не мав ніякого полювання їм займатися і вже тим більше гинути в ім’я монарха, з яким у автора стосунки не склалися. Сам Микола Перший після смерті Лермонтова сказав: «Собаці собача смерть». Таким чином, у вірші поет описує не героїчну жертву в ім’я батьківщини (нема за батьківщину він вмирає, а саме за правителя), а кара, на яку його прирік наказ царя.

Тема самотності. Солдат каже про те, що нікого не зацікавить його доля, хіба що батька і матір, а вони, швидше за все, вже мертві. Також він просить передати звістку про його смерть сусідки, яку він любив, і яка вже забула його. Все це говорить про те, що солдат не дорожить життям, тому що його ніхто не чекає. Йому нема чого берегти себе, різниці немає, прийде він додому або не прийде. Це страшне відчуття стає головною причиною його смерті, адже людина, яка знає, що його люблять, зробить все можливе, щоб повернутися до сім’ї. А той, хто самотній, покірно дозволить себе вбити.

Вірш просякнуте самотністю, воно змушує читача сумувати. Особливо вражає спокій, з яким солдат каже про свою долю. Він спокійний перед лицем неминучої загибелі, але читач розуміє, що те, що сталося з героєм несправедливо, він повинен був насолоджуватися спокійним життям, але помер на полі бою, і ніхто потім не згадає про його кончину.

Ідея

Лермонтов спробував відбити безмірне самотність людини, яка усвідомлює, що його смерть нікому не заподіє горя. Він не цінує своє життя, тому що її не цінує ніхто. Сенс його заповіту полягає в тому, щоб хоч комусь висловити свою тугу. Нехай навіть це буде випадковий співрозмовник, якому все одно, що і кому треба передати.

Головна думка вірша – це передчуття смерті, присмачене гіркотою самотності. Автор говорить про безглуздо прожитого життя, яку не жаль обірвати. У ній немає любові і сімейного щастя, в цьому криється причина її нікчемності. Тому так важливо, щоб людина вчасно знайшов опору в почуттях іншої людини і створив щось більше, ніж він сам – сім’ю, яка додасть сенс його буття.

Засоби художньої виразності

У вірші дуже мало засобів художньої виразності. Зустрічається лише один епітет ( «порожнє серце») і кілька поширених в народі метафор. Те, що на перший погляд здається бідністю мови, є стилістичним прийомом і дозволяє передати простоту мови солдата.

У вірші багато замовчувань, трьох точок, і вигуків. Це теж допомагає передати живу просту мову. Все це змушує читача поспівчувати герою, повірити в його історію.

ПОДІЛИТИСЯ: