Аналіз вірша Єсеніна «Топі та болота»

Найбільш проникливі і легкі віршовані роботи були написані Сергієм Єсеніним в ранньому періоді його творчості, коли більшість віршів поет присвячував опису пейзажів рідного краю і села. На той момент автор ще не знав про інше існування, він не мав ні найменшого уявлення про світське життя, про місто, про столицю. Тому, милі краю здавалися йому найпрекраснішими.

До періоду ранньої творчості Єсеніна відноситься віршована робота «Топі та болота». Перед читачем з’являється яскраве, соковите опис осені, яка тріумфувала на той момент в рідному селі автора.

Вірш наповнений спокоєм. Ми спостерігаємо за останніми збиральними роботами, які проводяться в полях. Чути скрип обозу. Він завершує збір осіннього врожаю.

Вчитуючись у рядки вірша, я відчуваю, як Єсенін майстерно передає читачеві всі побачені події. Крім того, поет намагається розповісти кожному з нас про ті запахи, які переважають в повітрі. Спекотний аромат сонця поступово переплітається з вогкістю тільки скошених полів і лугів. Закриваючи очі, автор миттєво занурювався в самі милі і ніжні спогади, пов’язані з дитинством, з найкращим часом в житті кожного з нас.

Однак Єсенін усвідомлює, що з початком іншої, міського життя, всі ці прекрасні моменти залишаються лише в пам’яті, забуваються і розчиняються в щоденній метушні. Смуток і туга охоплює поета. Автор знаходиться в розбіжностях з самим собою. Він сумнівається, що зробив правильний вибір, ставши городянином і закинувши рідні місця. Адже серце поета назавжди залишилося в тій непрохідною глушині, де відчувається аромат ягід і грибів. Тільки ось повернутися туди вже навряд чи вийде, адже вибір зроблений!

Сергій Єсенін немов прощається з улюбленими краями в рядках своїх пейзажних робіт. І спокою немає його душі, адже в яскравій і світлої Москві не знайти йому заспокоєння. Там він чужак!

Посилання на основну публікацію