1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Література
  3. Аналіз вірша Єсеніна «Лист матері»

Аналіз вірша Єсеніна «Лист матері»

У 1924 році, напередодні приїзду на свою малу батьківщину, Сергій Єсенін написав ліричний і в той же час дуже особисте вірш «Лист матері». Єсенін не був «дому», в селі Константиново, довгі вісім років. Він сумував за рідними і близьким йому людям: батькові, старшим сестрам і, звичайно ж, матері.

Для творчості Єсеніна характерна чесність і відкритість перед читачем. Можливо тому, в творчих роботах автора ми можемо простежити його нелегкий життєвий шлях. Вірш «Лист матері» не стало винятком у такому розумінні.

«Лист матері» адресовано найдорожчому і коханій людині на землі. Людині, яка ні коли не кине і не відвернеться в скрутну хвилину. Людині, для якого ми завжди залишимося самими «маленькими» людьми. Воно адресоване мамі.

Вірш «Лист матері» є сповіддю Сергія Єсеніна перед своєю матір’ю. Варто відзначити, що хоча цей твір і переповнене рядками каяття про прожите життя, автор не збирається ні чого міняти у своєму житті.

До моменту написання даного вірша Єсенін був уже досить відомою людиною в літературних колах. Його творчістю захоплювалися мільйони читачів. Але, не дивлячись на це, Єсенін, ні коли не забував свого коріння. У село Константиново він повернувся досить відомою людиною. Людиною, який відчув усі переваги життя у вищому суспільстві. Але у вірші «Лист матері» Єсенін не хвалиться своїми досягненнями і успіхами. Більш того, автора турбують думки про те, що до його рідних людей докотилися чутки про його відчайдушної життя, пияцтво, бійках, безлічі любовних романів і інтриг. Єсенін прекрасно розуміє, що, швидше за все, не виправдав надій матері, яка всю життя мріяла бачити його порядною людиною. Він кається перед своїм рідним людиною і просить не допомагати йому, адже сенсу «будить то, що отмечталось» вже немає.

Мама для Сергія Єсеніна була не тільки рідною людиною. Вона була його ангелом-хранителем, який оберігав поета в важкі хвилини життя. Поет розумів, що вже ні коли не стане таким, яким був раніше. Вища суспільство геть позбавило його душевної чистоти, віри і надії в світле майбутнє. Єсенін говорить, що мати залишилася для нього єдиною радістю в житті, «нечуваним світлом». Думаю, цими рядками поет підкреслив всю тяжкість своїх життєвих помилок і своє безсилля в їх виправленні.

Єсенін розумів, що для своєї родини він давно вже став чужим людиною, що зустріч з рідними буде не довгою, що навіть в рідному селі він не знайде душевного спокою і гармонії. Поет приймає і цей «подарунок» долі. Він вже не переживає за свою долю, його турбує лише мати, яка все також чекає свого улюбленого сина.

Відчуваю свою швидку смерть, Єсенін, в останніх рядках вірша, просить матір забути тривогу і не сумувати про нього, хоча знає, що мати завжди буде піклуватися і любити його.

ПОДІЛИТИСЯ: