Аналіз вірша Єсеніна «Буря»

Вірш «Буря» спочатку призначалася для публікації в журналі «Чумацький Шлях». Видання об’єднувало групу селянських письменників, що входили в Суріковскій літературно-музичний гурток. Він існував у період з 1872 по 1921 рік. Його батьком-засновником вважається Іван Захарович Суриков (1841-1880) – російський поет-самоучка. У свій час членом суспільства був і молодий Єсенін. «Буря» в журнал «Чумацький Шлях» так і не потрапила. Виною тому стало закриття видання. В результаті вперше вірш побачив світ лише через тридцять чотири роки після трагічної смерті Сергія Олександровича.

«Буря» – чудовий зразок ранньої пейзажної лірики Єсеніна. У перших рядках твору описується природа перед настанням негоди. Обраний поетом дієслово «здригнулися», що відноситься до листя, допомагає показати читачам несподіванку трапилася негоди. Буря, що розігралася посеред літнього дня, – благо для природи. Пил, що полетів з золотистих гілок, висохлий ковила – рослини довго перебували без вологи. Дощ для них став справжнім порятунком. Можливо, навіть позбавленням від загибелі. У другій строфі сонячне світло змінюється присмерк, поступово огортає землю. У третьому і останньому чотиривірші на картині, яку малює для читачів Єсенін, з’являється чорний колір. Небо починає затягувати хмарами, «реве сердито грізна ріка», «підіймають бризки водяні кручі», здригається земля. Сергій Олександрович в цьому вірші постає як уважний спостерігач. Він помічає найменші зміни, що відбуваються в природі перед грозою. Реалістичність пейзажу досягається за рахунок правильного використання колірних відтінків і звукопису.

Пейзажна лірика у творчості Єсеніна займає значне місце. З перших кроків на літературній ниві та до останніх днів своїх Сергій Олександрович оспівував природну красу середньої смуги Росії. Рідні поля, ліси й ріки давали поетові натхнення, питали його життєвою силою. Часто далеко від милого серцю села Константиново, що в Рязанській області, Єсенін сумував. Особливо яскраво це проявилося під час поїздки разом з дружиною Айседора Дункан в Сполучені Штати Америки. Якщо уважно вивчити не тільки лірику Сергія Олександровича, а й його листи, замітки, стає зрозуміло, наскільки далекий йому було місто і наскільки рідної завжди залишалася село.

Посилання на основну публікацію