Аналіз вірша Єсеніна «Брату людині»

«Хворі думи» – рукописний збірник Єсеніна, що складається з шістнадцяти віршів. Створювався він на початку 1910-х років. Довгий час широка громадськість нічого про нього не знала. Збірник, який представляє собою дві зшиті разом учнівські зошити в бузкових обкладинках, потрапив до працівників Рязанського краєзнавчого музею в 1965 році. До цього рукопис зберігався у Марії Дмитрівни Ільїної. Жінка розповіла, що початковим власником був її брат. Йому Єсенін особисто передав збірку в 1912 році. Жодне з віршів, включених в «Хворі думи», юний поет не підписав і не датував. Серед творів, вміщених у зошиті, – «Брату Людині». Його також можна зустріти в записнику Смирнова – підлітка, разом з Сергієм Олександровичем навчався в Спас-Клепиковських школі. Що стосується публікацій, то вперше аналізований текст надрукував альманах «Літературна Рязань» в 1955 році.

Вірш «Брату Людині” не звернуто до будь-якої конкретної особистості. Слово «брат» в даному випадку виступає в ролі узагальненого поняття, що властиво не тільки російської, а й світової поезії. Ключова тема твору – страждання простого народу. Ліричний герой розповідає про селянина, якого вважає своїм братом. Він в тексті названий «мучеником сохи з бороною». Його важка праця не цінується належним чином, не приносить йому великих грошей. Виснажливу роботу в поле лише трохи скрашують пісні, що розповідають про нелегку долю. Герой вірша закликає суспільство звернути увагу на біди селянина, надати йому допомогу. На його думку, байдужість і бездіяльність можуть привести до швидкої смерті простого сільського роботяги.

Як і багато інших творів, написані під час навчання в школі села Спас-Клепики, «Брату Людині» не відрізняється досконалістю форми і змісту. У смисловому плані Єсенін, скоріше за все, слідував за Семеном Яковичем Надсоном, творчістю якого в юні роки сильно захоплювався. У його доробку громадянська лірика займає важливе місце, причому при її написанні він надихався поезією Некрасова. «Брату Людині» – вірш вторинне, але звинувачувати Єсеніна за те було б нерозумно. В Спас-Клепиковських школі просто не знайшлося вчителів, які зуміли б в повній мірі оцінити талант юного поета і допомогти в його розвитку, прищепити молодому людині хороший смак в літературі.

Посилання на основну публікацію