Аналіз вірша “Я жити хочу, хочу печалі” Лермонтова

Як відомо, людина прагне до приємного і намагається відчувати поменше неприємного. Таке його природне відношення до цього світу, яке проявляється навіть і у тварин, які теж старанно уникають страждання.

У вірші Я жити хочу! хочу печалі Лермонтов розповідає саме про таку потребу, відчути тяготи і муки, в яких він бачить можливість «прогнати спокою туман». Поет хоче щоб його долали різні негаразди, щоб навіть він став предметом для насмішок. Таким чином з’явиться можливість почути звуки неба.

Насправді ми бачимо тут більш розгорнутий варіант відомої фрази – художнику потрібно страждати. Також є інший варіант про голодного художника, який не змінює суті, мова завжди йде про якісь негаразди, які стають підґрунтям для творчості. До слова, тут згадується прислів’я і про ситому череві, яке до вчення глухо.

Загалом, є досить багато перевірених часом вказівок, які свідчать про зв’язок між стражданням і продуктивним творчістю. Лермонтов в свою чергу мабуть досить чітко усвідомлює цей факт і свідомо прагне щоб відчувати не повсякденні і банальні переживання, які властиві всім людям, а щось особливе. Бунтівний Михайло Юрійович шукає бурі, в якій прагне відшукати спокій для творчості, він дійсно прагне придбати щось цінне через власні страждання. Вірш відноситься до раннього періоду лірики, але тут ми бачимо досить зрілий погляд на призначення поета і особливості поетичної діяльності. Автор оригінально рефлексує власний внутрішній світ, пропонує самому собі цікаві цілі.

Посилання на основну публікацію