Аналіз вірша Хлєбнікова «Бобеобі співалися губи …»

Велимир Хлєбніков став не тільки одним із засновників російського футуризму, а й привніс в цей напрямок певний індивідуалізм. Звичайно, повторювати експерименти поета серед його сучасників ніхто не наважувався, проте багато літераторів відгукувалися про них з повагою і схваленням. Пояснювалося це тим, що Хлєбніков намагався передати суть речей і власні відчуття не з допомогу звичних слів, а завдяки набору певних звуків, з яких складалися зовсім незвичні вирази. Однак завдяки цим неологизмам автор змушував кожного читача добиратися до глибинного сенсу того, що він вкладав у кожну написаний рядок.

Сьогодні подібні експерименти можна сміливо віднести до області психолінгвістики, однак на початку 20 століття вони здавалися настільки незвичайними, читачі творів Велимира Хлєбнікова розділилися на кілька протиборчих таборів. Хтось щиро вважав поета генієм, інші захоплювалися його вмінням придумувати нові слова, але при цьому вважали вірші автора позбавленими всякого сенсу. Були й ті, хто відкрито називав Хлєбнікова шарлатаном, вельми далеким від поезії. Тим часом, створювати подібні твори було дійсно величезним трудом, який вимагав не тільки часу, а й видатних розумових здібностей. Без комп’ютера і відповідних програм автор знаходив слова, які відкривали в душах читачів заповітні двері. Тому не дивно, що, наприклад, над віршем «Бобеобі співалися губи …» автор працював з 1908 по 1909 рік, і результатами його праці стали сім ємних рядків, в яких поет оповідає про своє сприйняття побаченого на виставці портрета.

Він, як пізніше стверджував Хлєбніков, жив на полотні своїм власним життям. «Вееомі співалися погляди, піеео співалися брови», – написав поет, зазначивши при цьому, що всі частини особи опинилися немов би з’єднаними межу собою якоїсь ланцюгом. Але при цьому кожна з них могла витворяти на полотні все, що їй заманеться. І цей незвичайний ефект надавав портрета дивовижну жвавість, природність і привабливість. «Поза протягом жило Особа», – зазначив поет у фіналі свого незвичайного вірші, вклавши в це твори суперечливі емоції і почуття. Саме таким він побачив цей портрет, який породив в душі автора справжню бурю, що виплеснулися назовні у вигляді сумбурних і суперечливих рядків.

Посилання на основну публікацію