Аналіз вірша “В дорозі” Тургенєва

Вірш Тургенєва «В дорозі» розповідає про найкрасивіше пору року осінь. І тут описується вся її краса. Крім цього йому потрібно було як раз вирушати в подорож і з цього приводу він дуже сильно переживає і хвилюється і все це він висловлює у творі.

У нього в голові рояться думки, які, то з’являються, а потім раптом втрачаються і їм на зміну приходять інші. Тут він згадує найважливіші і трепетні моменти, які відбулося в його житті, а також і інші, про яких навіть не хочеться згадувати. Він прекрасно розуміє, що, не дивлячись на всі ці спогади, їх повернути вже неможливо і залишається тільки зберігати в душі і згадувати про них якомога частіше. Як же все це швидко закінчилося, але ж могло б хоча б на трохи і затриматися.

Але це ще не все почуття, які він згадує. Також він згадує своє перше кохання. Але ж любов є найсвітлішим почуттям, яке тільки є у людини. Звичайно, цю любов теж не повернути, але згадувати про неї можна. Якщо раніше при згадці починає дуже сильно битися пульс або підскакує тиск, то тепер при згадці виникають зовсім інші відчуття.

Кожен рядок з цього твору все більше і більше підштовхує головного героя до тих відчуттів, які він відчував раніше і змушує серце знову завмирати і переживати все це заново. Вірш трохи пізніше було покладено на спеціально підібрану музику, саме тому здається ще більш романтичним і проникливим.

Для того щоб образи героїв стали набагато яскравіше, ніж раніше автор намагається описати їх за допомогою епітетів. І коли читачі читають його твір, то стають самі творцем цих рядків і раптом представляють себе ліричним героєм.

Нитка між природою і людиною протягнута дуже тонко. І коли природа починає змінюватися, то і людина стає іншою людиною і вся його життя змінюється і з’являється в ній щось нове і незвичайне, чого раніше не спостерігалося.

Цей твір нікого не зможе залишити байдужим. Кожне його слово врізається в пам’ять, а природа залишається в думках кожного читача. І він починає представляти її перед очима. І відразу ж стає зрозуміло, що саме цими словами хотів розповісти або донести до нас автор. Не потрібно ні в якому разі жити спогадами і чіплятися за них. Завжди потрібно йти далі і думати, що ж чекає нас попереду, а попереду нас чекає тільки все найцікавіше.

Варіант 2

Твір відноситься до ліричного поетичної творчості письменника і в якості основної теми розглядає спогади про минуле, безповоротно пішов у небуття, в тому числі і згаслі почуття любові.

Розповідь у вірші ведеться від імені ліричного героя, що перебуває в дорозі, зануреного в атмосферу філософської заглибленості в власне душевний стан, в якому з глибини пам’яті виникають різні епізоди з минулого життя.

Композиційна структура вірша являє собою своєрідну рамкову систему, в якій основне оповідної зміст обрамляють фонові картини. При цьому текстові строфи розділяються не в традиційному побудові кордонів, а між першими і третіми строфами, тим самим текстом надається плавна безперервність, об’єднана спогадами у вигляді постійного повтору дієслова «згадаєш».

Використання дієслова форми другої особи дозволяє налаштувати читача на діалог з ліричним героєм, створюючи враження причетності до особистих, інтимних переживань автора з боку читацької аудиторії. При цьому, згадуючи про минулі романтичні почуття, не відчувається жаль і біль втрати, а відчувається лише швидкоплинна смуток в спотвореному посмішки, яка поступово прояснюється з ранковим проясненням в природі, з настанням туманного світанку.

Вірш відрізняється легким відчуттям втрати і гіркоти розставання, налаштовують ліричного героя на поетичне пам’ятне настрій про згаслої минулу любові, але при цьому автор висловлює свої душевні почуття про померлого минулого з легкою нотою відчуття щасливих романтичних миттєвостей.

Серед засобів художньої виразності у вірші присутні численні епітети і уособлення, що дозволяють чітко позначити кожні деталі, спливаючі в пам’яті ліричного героя, що посилюються з кожним рядком.

Відмінною і своєрідною особливістю вірші є його музикальність і ритмічність, що підкреслюють сіро-білої квіткової гамою і описом природних пейзажів у вигляді туманного ранку, дороги, сумних нив, покритих снігом.

Автор використовує художні прийоми, які надають віршу відчуття повільного плину життя, приглушеного стану замерзлої природи, в якому виникає реальність живих обрисів у вигляді основної експресії. Оповідної зміст насичене емоційними рясними пристрасними промовами, інтимно-приглушеним тихим голосом, контрастом перших і останніх зустрічей.

Віддаленість від того, що відбувається, якою наповнені спогади ліричного героя, дозволяє зрозуміти мудрість і цінність кожного життєвого миті. При цьому образ природи пов’язується незримою ниткою з чуттєвим розумовим станом людини. Автор ілюструє видозміна природи, що допомагає впорядкувати завершення і цілісні людські почуття, що виникають в душі ліричного героя.

Посилання на основну публікацію