Аналіз вірша “Схід сонця” Єсеніна

Велика частина віршів С. Єсеніна – це прояв величезної любові до природи рідного краю. В одних він із захватом споглядає незвичайні явища навколишнього світу, в інших – з трепетом зіставляє людські почуття, виявляючи їх за допомогою природних об’єктів.

Вірш «Схід сонця» – представляє милування автором одним з надзвичайно красивих явищ природи. Незважаючи на юний вік, він в точності відтворює процес настання світанку, не пропускаючи жодного відтінку, деталі. При цьому, щоб бути ближче до навколишнього світу, поет з першого рядка оживляє зорю, використовуючи уособлення: «загорілася зорька», «небеса стеляться», «промені розсипалися». В цьому випадку відчувається єдність природи і людини. Автор не бачить нічого крім пробудження, поступового освітлення рідних просторів. Пейзажна картина заворожує його, викликає захоплення.

Яскравість і урочистість тексту надають численні згадки різноманітних квітів: «червона», «темно-блакитному», «золотом», «яскраво-золоті», «блакитні». Райдужна гамма пробуджує в уяві читача реалістичну картину сходу сонця. Поетапно описуючи цей процес, спочатку автор представляє зорю серед темного неба. Слідом за нею «смуга з’явилася», трохи пізніше і довгоочікувані «промені сонечка» не змусили себе чекати. Вони залили світлом весь простір, пофарбувавши небо в блакитний колір.

Вірш передає авторське життєлюбність, оптимізм. Початок нового дня заряджає енергією спокоєм, граціозністю, демонструючи поступове фарбування небесного і земного простору. Це пробудження природи і людини, яке тягне за собою різні починання.

У вірші немає підтексту, в ньому все на поверхні – то, що радує письменника, дарує велику насолоду, знаходиться зовсім поруч. Його умиротворення, тяга до природи проявляється щиро в кожному рядку. У тому, що багатьом людям здається звичним і непомітним кожен день, для С. Єсеніна – джерело натхнення, який робить світ величніше, а душі багатшими.

Таким чином, авторська манера викладу, використання художньо-виражальних засобів допомагають читачеві зрозуміти світогляд поета, його ставлення до природи. Людина і кожен прояв природи у С. Єсеніна – це відносини двох сторін, які живуть за одними і тими ж законами, тісно взаємопов’язані між собою.

Посилання на основну публікацію