Аналіз вірша “Сад” Ахматової

Твір є однією із складових частин поетичної збірки «Вечір», представленого поетесою як дебютного.

Основною тематикою вірші, написаного в жанрі пейзажно-філософської лірики, автор вибирає зіставлення пригніченого стану людської душі з неминучим старінням навколишньої природи, предчувствующей наближення якогось кінця.

Розповідь у вірші ведеться від імені ліричного героя, в свідомості якого виникає порівняння зимового сплячого саду, удаваного померлим, з власними відчуттями. При цьому для автора образ саду є символом щасливого буття.

Структурна композиція твору представляється у вигляді всього лише чотирьох строф, в яких криється глибокий філософський зміст, при цьому в якості віршованого розміру вибирається чотиристопний ямб з використанням перехресної рими.

Як засоби художньої виразності у вірші застосовуються численні форми епітетів, за рахунок яких виникає відчуття сумного настрою ліричного героя, що виражається в почуття безнадії і невідворотності, а також використовуються уособлення, що наповнюють зміст тугою, сумом і гіркотою (завмирає крик, сад сумує), посилені негативними прикметниками (мертвий, блідий, тьмяний, вчорашній). На все протягом оповідання відчувається наростаюче передчуття наближення біди, від якого неможливо позбутися, при цьому сумне авторське настрій на завершення вірші змінюється при зануренні осінньої в’янучої природи в зимову сплячку почуттям повного заціпенілого байдужості.

Своєрідною особливістю вірші є використання автором точних рим, а також коротких фраз, що створюють враження поетичної суворої ритміки, неперевантаженою химерністю і зайвої складністю придаткових конструкцій, але при цьому створює дедалі більше розповідний напруга, що переходить в цілісний емоційний вибух, що виразився в дзвінких, пронизливих нотах.

Вірш пишеться поетесою у властивій нею ліриці простоті, однак незважаючи на використання простих для читацького сприйняття слів і виразів досягається розкриття авторського задуму, яка полягає в демонстрації нерозривного сплетення природних сил з людським душевним станом, позбавленим усіляких ілюзій.

Посилання на основну публікацію