Аналіз вірша Рубцова «Букет»

У середині 1950-х років Рубцов приїхав до свого рідного брата Альберту, який жив тоді в селищі Пріютіно Ленінградської області. Там поет познайомився з Таїсією Смирнової, що стала згодом його музою. Через короткий час Миколи Михайловича призвали на строкову службу. Він потрапив на есмінець «Гострий», що відноситься до Північного флоту. Протягом декількох років Рубцов вів переписку з Таїсією, що залишилася в Пріютіно. Молоді люди обмінювалися фотографіями та листівками, активно спілкувалися. У квітні 1958 року Миколу Михайлович отримав відпустку, що тривав понад п’ятдесят днів. В його рамках відвідав він і кохану дівчину. Тоді ж назавжди припинилися їхні стосунки. Смирнова відкинула поета. Причина була досить прозаїчною – Тая не відчувала себе за ним, як за кам’яною стіною. Рубцов не міг похвалитися ні багатством, ні привабливими перспективами. Кинула його дівчині поет присвятив ряд віршів. Мабуть, найвідоміший з них – «Букет».

Початковий варіант твору мав назву «Бажання». Вперше він був надрукований в мурманської газеті «Комсомолець Заполяр’я» в серпні 1958 року. «Букет», відомий нам нині, з’явився трохи пізніше. У вірші відбився біль молодої людини від розставання з коханою дівчиною. Його відкинули, і залишена на серце рана не збирається гоїтися. Роман завершився, але почуття нікуди не пішли. Ліричний герой розуміє, що нічого не повернути і не виправити. Проте, на велосипеді він відправляється за букетом квітів, не в магазин і не на ринок, а в глухі поля. У цьому вчинку є якась особлива мила простота, чистота і щирість. Герой підносить польові квіти колишньої дівчини. З його прямої мови читачі дізнаються деякі деталі їх відносин. У пані з’явився новий кавалер, з ним вона встигла забути про старе романі. У словах героя чується образа, в них відчувається розчарування, але немає ненависті або злості. Для нього не так важливо повернути дівчину, скільки подарувати їй букет, нагадавши про себе, про їх спільне минуле.

Численні вірші Рубцова ставали піснями. На музику покладено і «Букет». Як композитора виступив Олександр Барикін. За його словами, пісню він написав буквально за п’ятнадцять хвилин. Історія про нещасну любов припала до душі радянським слухачам. Композиція швидко набрала популярність, платівка з нею розійшлася тиражем, і до цього дня трек можна почути на російськомовних радіостанціях.

Посилання на основну публікацію