Аналіз вірша Пушкіна «Пророк»

Багато хто з нас задаються питанням про сенс життя, про своє призначення. Ця тема нерідко з’являється на сторінках літературних творів. Одні знаходять сенс життя в багатстві і славі, інші – в служінні мистецтву, треті – в можливості самореалізації. Олександр Сергійович не став винятком. Він піднімає питання свого призначення не тільки в прозових, але і в поетичних творах. Підтвердженням цих слів є вірш «Пророк».

Дана літературна робота була написана в 1826 році. Варто зазначити, що вірш «Пророк» стало для багатьох літераторів певним життєвим повчанням. Хоча дана віршована робота щодо не великого розміру, читача вражає її глибока метафоричність і велич. У вірші «Пророк» Пушкін чітко дає зрозуміти, яким повинен бути справжній поет, і якими мають бути його твори.

Значимість і велич вірші «Пророк» підкреслює його форма. Воно було написано в жанрі оди. За часів Олександра Сергійовича оди писалися для вихваляння самодержавства. Але Пушкін, використовуючи «високий штиль», кинув виклик тому суспільству. У своїй роботі він не прославляв батюшку-царя, він спробував відстояти своє право бути вільним поетом.

У вірші «Пророк» головним героєм є сам Пушкін, який «в похмурої пустелі» зустрів «Шестикрилого Серафима». Саме ця істота вказує справжнє призначення поета – «дієсловом палити серця людей». Цими рядками Пушкін ще раз підкреслює, що будь-який літературний твір має бути осмисленим, воно повинно достукатися до кожного. Займатися базгранина не варто.

Літературне оточення негативно сприйняло вірш «Пророк», адже його пишномовний стиль немов підносить Пушкіна над іншими літераторами. Але це не так. Якщо уважно прочитати рядки даного твору, то можна помітити, що «шестикрилий серафим» переродитися головного героя, підкресливши цим його недосконалість. Людина, який відкрито може заявити про свої недоліки, за визначенням не може бути зарозумілим. Саме тому вірш «Пророк» потрібно розглядати, як повчання майбутнім літераторам.

Пушкін застерігав майбутні покоління про те, що не потрібно писати заради задоволення власних амбіцій, адже такі роботи дуже швидко відправляються на звалище історії.

Посилання на основну публікацію